Єпілог

       А що трапилось далі? Далі трапилось життя… З його радощами і сумом, перемогами і поразками, коханням та спокоєм.

       Звісна річ, ті, хто пережив ці події, продовжували спілкування, ходили або літали один до одного в гості, виходили на нові рівні своєї майстерності.

       Але ви хочете подробиць, так? Ну добре, тоді слухайте.

       Творителька Артефактів Ксенія, звичайно ж, продовжила робити те, що доля подарувала їй у якості Дара. ЇЇ прикраси ставали рік від року усе більш прекраснішими, сильнішими, світлоноснішими. Майстриня не стала зіркою планетарного рівня, її портрети не друкували у глянцевих журналах, але в неї було дещо краще. Ксенія була щаслива на своєму місці і в своїй справі, і щедро розділяла цю радість з навколишнім світом, даруючи йому своє мистецтво.

       Відьма Домініка не була б відьмою, коли б не встигала усе – і считати послання артефактів, і допомогти людям збавитися від темних ментальних істот, та ще й на подіумі вигуляти чергову колекцію платтячків. Вона дуже здружилася з Маршею, відьми неодноразово були в гостях одна у одної, обмінюючись власним досвідом по професійній справі.

      Чи розлучилась Марша зі своїм хлопцем, та чи почала зустрічатися с Заком? Хлопця відьма, звичайно, турнула зі свого життя, зрозумівши, нарешті, що зараз світ став таким, що поруч має бути не людина-милиця,

не валіза без ручки а рівний тобі. З яким працює формула 1+1=11. А жити інакше – тільки зливати своє життя у прірву. А що до Зака… Поки що вони друзі. А далі? Хто знає?

      Дівчина-кульбаба Аліна відповідає за доставку прикрас до адресатів а також інформує власників, що за послання несе той чи інший браслет, щоб більше не сталося такої біди, як з Агнес. Вона одружилась зі звичайним, але надійним і вірним хлопцем і зараз вагітна, хоч і продовжує працювати віп-кур’єром. Льоха каже, що буде двійня і трохи побоюється, чи не передастся майбутнім дітлахам дар перевертнів.

       До речі, сам Льоха зараз дуже далеко, але до пологів сподівається повернутися. Він є членом міжнародної експедиції, яка вивчає Крайню Північ вже півроку. Так сталося, що інши учасники знають, що Льоха перевертень і щосили експлуатують це його вміння, тому що в тих місцях вовк іноді доречніший, аніж людина.

      Здивувала Анастасія, яка запросила Гєндріела на святкування  тридцятидвохріччя свого подружнього життя. Не те, щоб це був виклик, але скоріш, на практиці показати, що і з звичайною людиною можна жити довго та щасливо, якщо розуміти, що перешкоди і відмінності будуть завжди. Але тільки від двох  людей  в парі залежить, що саме вони будуть робити з цим - культивувати  своє єго або намагатися знайти компроміси.

       А Гєндріел не був простий і пообіцяв обов’язково прилетіти на свято, яке обіцяло бути подвійним, тому що к тому моменту вже народить Аліна. Чаклун готував для обох жінок нові захистні  закляття, які він розробляв власноруч і дуже цим пишався.

       Хто продовжує збирати колекцію? Містер Стюарт, звичайно. Але він більше не називає це колекцією. Бос «Порталу в потойбічне» каже – веселка світу. Десь у глибині душі він ще сподівається, що ось ось знайдеться могутній чаклун, який поверне йому радість руху, але це вже така примарна надія. До речі, містер Стюарт нарешті, зрозумів, що можна бути інвалідом, від якого в захваті оточуючи, а можна здоровою людиною, яку ненавидять щосили. І це залежить не від того, працюють ноги, чи ні, а тільки від самої людини.

       Містер Міллер, як і раніше, на посту голови СУ, його дружина вдоволена усім, окрім ваги чоловіка. Здається мені,  скоро цю людину чекають салатики зі шпінатом, смузі з пастернака та кава без цукру. І ніяких гамбургерів та чисбургерів!

     Про Семена, невдаху чаклуна у минулому, скажу так – він зробив великий прорив у власному житті, взявши себе в руки та почавши розвивати своє мистецтво. Звісно, його природні таланти ніколи в житті не дозволять вийти на рівень, як у Гєндріела, наприклад. Але свого магічного потолка він досяг і пишається цим. А ще Семен також оженився на звичайній милій та спокійній дівчині, яка знає, що він чаклун, але це для неї не має значення. Вона кохає його такого, який він є і не намагається перекроїти під власну мірку.

      Ще залишилось сказати про Соню, яка знайшла в собі сили відмовитись від контактів з Афанасієм і стала жити звичайним життям звичайної людини. Так, вона підтримує контакти з іншими учасниками тих подій, в яких вона зіграла свою роль, вітає зі святами і в курсі основних новин, які відбуваються. Але в Соні своє, окреме життя, в якому жінці добре і спокійно, а, якщо так, то ми за неї дуже раді.

      Нікого не забула? Чую, чую обурені виклики, з яких зрозуміло, що, звісно, забула. Як там себе почуває Стелла, це жахливе, але  дивне створіння, яке,  не будемо про це забувати, також народжено всесвітом. Вона мандрує по планеті, про це варто пам’ятати. Сьогодні в Сингапурі, завтра у Нью Йорку а післязавтра десь у глухому ескімосському стойбіщі.

      Ви вже знаете її мету, так? А відчуваете, як тепло і тихо, або шалено і палко сяє ваш власний вогник безсмертної Душі? Тому, коли іншого разу ви будете стояти перед вибором, поступити по совісті, або заради сьогоденної вигоди, згадайте про Викрадачку Душ. Ніщо не стає «раптом», будь яке «раптом» -  це завжди кінець шляху з великою кількістю кроків.

      Тож, хєппі енд, чи шо? Я вважаю, що енд, це коли забивають останній цвях у кришку труни, і слово хеппі тут не дуже доречне. А життя – це процесс, заради якого, до речі, безсмертні Душі і приходять на землю з космічних висот.

      Тому радійте кожному дню, кожній людині, з якою вас зводить доля, сумуйте і сподівайтесь, падайте на коліна і знов вставайте та прямуйте далі.

       А якщо раптом колись у вас з’явиться прикраса з натуральних самоцвітів – придивіться до неї пильніше. Шляхі долі невідомі нам, і, може, до вас на допомогу прийшлов артефакт від Творительки Ксенії. І, якщо так, готуйтесь до змін. А добрими вони будуть чи не дуже – вирішувати тільки вам…