Глава 18

Літо-літечко, не часто ти буваєш таким, як  сьогодні – день стояв теплий, але не спікотний, легкий вітерець колихав голівки квітів, рідкі хмаринки неспішно повзли по небу. До великої, вже досить заповненої людьми площі з двох сторін прямували дві групи людей.

      Ксюта, Домініка, Анастасія, Соня, з ними ж Аліна з братом, Віктор та Семен. Інша група була менша за кількість, але перед нею перехожі розступалися зі швидкістю світла, тому що тількі людини в колясці було б для цього достатньо. Але справжній жах і бажання забратися геть з дороги викликала Викрадачка Душ. Гєндріел, Міллер і Марша йшли трохи осторонь, і з ними кількість людей-нелюдей досягала п’яти осіб.

     І супротивники зустрілись чітко у центрі площі, і разом зупинились, утримуючи дистанцію.

     Стелла вийшла трохи уперед, ніби то запрошуючи роздивитися її якомога краще. Марша, навпаки, зробила спробу сховатися за чаклуном, але, звісно ж, безрезультатно.

      Ксюта дивилась на супротивників і відчувала, як розрізнені частки паззлу стають на місця і утворюють внутрішній стрижень, який вона чітко відчуває. Може, сьогодні не буде вибухів, пожеж і світлових мечей, але битва вже почалась і поле цієї битви – людські душі. Істота, яка стояла навпроти Творительки Артефактів, вражала і вселяла жах. Але Ксенія чітко розуміла, що вона може намагатися вплинути на дїї людини, та попри все, не має сили заставити цю людину робити щось без її волі.

     А ці емоції, які створіння  вселяє в оточуючих – лише засіб впливу, як ричання тигру для залякування суперників. Чи розуміє це Марша, яка виглядала дуже наляканою, і яку Ксюта, звичайно впізнала, чи теж опинилась під впливом.. до речі, хто це? Таким і було перше питання Творительки:

    -Хто ти така, мерзка істото?

    -Он ти як – посміхнулась Стелла – Ані нам доброго ранку, ані комплімента мені, за те, що я чудово виглядаю. Ну добре, на твоє питання є гарна відповідь. Я Викрадачка Душ, дорогенька і я прийшла сюди за своєю законною здобиччю.

    -Це сукня в тебе дорогенька – відбила Ксюта – А може, тобі дорого усе це обійдеться, якшо ми вже кажемо про вартість.

    -Яке сміливе цуценя – насмішливо простягнула Стелла – Яке кумедне, як дзвінко гавкає. І що ж ти можеш мені зробити? Або он йому? – Викрадачка кивнула на Гєндріела – Це тобі не невдаха Семен, який знає два закляття, периодично плутаючи адресата, на якого він повинен їх накласти. Це бойовий чаклун, в якого в арсеналі десятки різних способів зробити зле як тобі, так і твоїм друзям, або… будь якому з цих перехожих – Викрадачка повела рукою, показуючи на людей, які оминали суперників, але яких дуже багато було на площі у цей гарний день.

  -І якщо ти сподіваєшься на свою подругу-відьму, то вона теж мало чого може зробити – не та спеціалізація. Про інших я вже не кажу, вони навіть не пішки, так, масовка для цієї сцени.

    Гєндрієл при цих словах стиснув шелепи, тому що досі не відчував Творительку, яка знаходилась під дією закляття неуваги ( яке зранку підновила відьма Валентина Михайлівна) і тому зовсім не був упевнений, що зможе зробити щось самій Ксенії. Про її друзів та оточуючих людей  - інша річ, звісно.

    -Тоді чому ми не скористались телепортом, якщо ми тут усі такі круті? – несподіванно почувся голос Марші – Чому потрібно влаштовувати це шоу з протистоянням?

     -Невгамовна нестримна відьма Марша, ти що, досі не зрозуміла, де твоє місце? – Стелла звела брови і покачала головою – Та сама, яка знайшла для компанії  перший артефакт від Творительки. Та сама, що знає маленьку таємницю, яку не знають досі наші супротивники. То ти сама це скажеш, але скинеш цей обов’язок на мене?

      Відьма розпрямила плечі і промовила:

   -Ксенія, я насправді перша, хто побачив дію твоїх прикрас, але то був трагічний досвід. Дівчина, яка  була носителькою зробленого тобою артефакта, померла, і це зробила твоя прикраса. Зараз ми знаемо, в чому річ і я можу це пояснити, але смерть людини – це та сама таємниця, на яку натякає це… створіння.

     Ксенії здалося, що світ навколо неї наче вибухнув. Не мало значення пояснення, чому ж насправді померла носителька артефакту, сам факт, що її прикраси можуть нести смерть, був настільки приголомшуючий, що Творителька разом втратила упевненість.

    -Може, вона бреше? – припустив перевертень

    -Вовчику, ти і в тілі людине не дуже добре міркуєш – зітхнула Стелла – Марша каже правду і я вам скажу, що саме прикраса забрала життя цїєї Агнес, жити б їй ще жити, як би не цей кулон з флюоритом.

     -Ну тоді сукню скинь та взуття – Домініка кинулась на допомогу Ксюті     -Бо цим також можна вбити, якщо дуже постаратися. Каблучкою в око і немає людини. А сукня підійде для того, щоб задушити, можу на тобі ж показати. Ну якщо ти дихаєш, звісно.

      -Заткни їй пельку – наказала Стелла Гєндріелу, але спізнилась.

 Семен, на якого ніхто зовсім не звертав уваги, вже давно тримав створене закляття покори на кічиках пальців і при цих словах Викрадачки пульнув його в Гєндріела і викрикнув :

     -Скам’яній!

Що тий і вимушений був зробити на добрих півгодини випадаючи з обійми.

     -Ах ти ж мерзото – просичала Стелла, але нічого зробити не стала, підтверджуючи думку Ксюти про ричання тигру.

     -Ти нічого не можеш сама! – викрикнула Аліна – Ти лише використовуєш людей, наче інструменти, змушуючи їх думати, що вибору немає. Ти як… комар біля сітки – маєш можливість тільки дзичати а вкусити неспроможна.

     -Скажи це  різнокольоровій відьмі, яка вже втратила роботу, буквально тільки но – Викрадачка знов посміхнулась – І тепер буде до кінця життя таїтися від звичайних людей,  продаючи себе в інтернеті.

      -А з чого ти взяла, що Марша втратила роботу – спитався бос містер Стюарт, якого вразив пасаж про комара – Чи ти вже голова компанії «Портал в потойбічне?

     -Шо я чую? Півлюдини почали розмовляти. Мабуть мозок при аварії постраждав більше, аніж я вважала. Або великий бос злякався мук совісті і більше не намагається поповнити свою колекцію? А відчуття провини перед відьмою змусить залишити її на роботі?