Глава 15

      З цього моменту події, які розгортались поступово, понеслися, як швидкий потяг.

      Першою Домініці зателефонувала Анастасія, яка теж відчула тривожне у просторі, коли відволіклась від попереднього передбачення, яким була зайнята, коли відьма телефонувала їй.

     -Щось негаразд з нашою Творителькою – навіть не привітавшись з міста в кар’єр почала пророчиця.

     -Я відчула щось дивне ще зранку – відповіла Домініка – Перевірила ауру Ксюти і не знайшла нічого такого, що б мене стривожило. Але це було давно і тому інформація могла змінитися. Що саме викликає тривогу?

     -У Ксенії змінилися лінії долі і дуже різко. Але головне те, що майбутнє Творительки вкрите туманом, я з цим стикалась лише пару разів у житті.

    -І що це означає? – Домініка розуміла, що нічого гарного, але хотіла підробиць.

    -Кожен наш крок – це вибір. – почала Анастасія – І кожен вибір змінює нашу реальність, поступово але невпинно. Людям здається, що від них нічогісінько не залежить, але це не так. Зробив добру справу від щирого серця  – вона не повернеться бонусами миттєво, немов би розтане у просторі безслідно. Але через деякий час відчується  - допомогою незнайомих людей, раптовим везінням, навіть грошами, які впали просто з неба, такі випадки я зустрічала у практиці. Допустив в голову злу думку, вона не піде просто сама, а ще й приведе за собою з десяток таких, як вона. Ксюта сонячна людина, ії доля, незважаючи на дар, була чітка і зрозуміла. Зараз я не можу побачити жодної  чіткої події, які мають статися з Творителькою у найближчому майбутньому. Це означає, що  доля Ксенії залежить зараз більше від того, що буде траплятися в її оточенні.

   -Тобто, від нас – зрозуміла Домініка. – Сама Ксюта не в змозі щось зробити, і потребує допомоги, так?

   -Ти вірно зрозуміла- підтвердила Анастасія.

   -Вірно то вірно, але що трапилось, ми так і не знаємо. – Домініка зробила паузу і тут  її телефон почав приймати паралельний виклік. – Хтось телефонує – повідомила Анастасію відьма – Я порозмовляю і передзвоню, бо номер незнайомий.

   -Домініка, на зв’язку, добрий вечір.

   -Добрий вечір Домініка – відповів співбесідник – Мене звати Валєра…

   -І ви вампір, та ведете ЗОЖний блог – перебила відьма – Це усе дуже цікаво, але я зараз дуже зайнята.

   -Мабуть, питанням, куда поділась ваша подруга? – проявив неабияку спритність мислення вампір.

   -Якщо вам щось відомо, буду вдячна за будь яку інформацію – також миттєво відреагувала Домініка.

    І Валєра переказав ті події, які побачив зранку, пообіцявши перекинути фото автівки.

    -А зранку, це коли? – задала уточнююче питання відьма

    -Десь приблизно о дев’ятій – пригадав  Валєра.

    -Дівчина, яку ви бачили, вона з наших – пояснила Домініка. – В неї незвичний дар, Ксенія Творителька Артефактів, і мабуть, хтось про це дізнався і задумав недобре. Тому я дуже вдячна вам за те, що зателефонували.

    -Я навіть вважаю, що маю такий артефакт – озвучив свою думку вампір     -І бачив, як він працює. Але не буду затримувати вас на лінії. – Валєра зробив паузу – Та якщо моя допомога буде потрібна, ви можете звертатися.

   -Велике дякую – ще раз повторила Домініка і відключилася, щоб знов таки набрати Анастасію і переказати пророчиці новини.

    -Ці питання по телефону не вирішуюються – сказала відьма наприкінці розмови. – Ми повинні зібратися і спланувати, що будемо робити.

    -Ми це хто? –одразу ж спитала пророчиця.

    -Я, можливо, ви також захочете приєднатися, Льоха та Аліна, зараз я їм зателефоную. Навіть Валєра висловив бажання допомогти. Є ще шанс на те, що сможе та схоче Валентина Михайлівна, але це вилами по воді.

     -Я з вами – сказала як відрізала Анастасія. – Та ще й на допомогу покличу Віктора. В нього великі зв’язки будь де. Тому чекай нас через годину. До побачення.

    Домініка гадала, що після Валєри ніхто не зможе її здивувати, але вона помилялась. Через хвилину після закінчення розмови з пророчицею її телефон знову почав приймати виклик і теж з незнайомого номера.

   -Домініка, на зв’язку. – здивовано сказала відьма у слухавку.

   -Ви, мабуть, подруга Ксенії – почувся у відповідь тремтячий жіночий голос. – Вона про вас казала, а я була сьогодні в салоні, думала її побачити але там її немає і я…

   -Хто це я? – втрутилась в цей словісний потік Домініка.

   -Меня звати Соня і я…

   -Отут зупиніться – знов перервала відьма співбесідницю. – Я знаю хто ви, не потрібно розповідати далі. Що ви хотіли від мене? І, бажано, дуже коротко, тому що ви бачили що Ксенії немає, і, мабуть розумієте, що все не просто так.

   -Якщо він про це дізнається, я труп. – напівнепритомно проказала Соня.

 - Не труп, а зомбі – ввічливо виправила Домініка. – Але не дуже надовго, людське тіло для цього не пристосоване – працювати після смерті.

   Як відьма і очікувала, її слова подіяли, як відро холодної води і Соня перестала мекати і запинатися.

    -Ви знаете, про кого я говорю, правда? – і, не чекаючи відповіді, продовжила – Трапилось так, що я стала володаркою інформаціі про здібності Ксенії, а також про те, що за допомогою Афанасія її хтіли переконати змінити країну проживання. Переконання могло набути різних форм, від простої розмови до силового втручання, але він відмовився.

    Тут Домініка мовчки здивувалась, але Соня, мабуть, зрозуміла і пояснила:

    -Афанасій, попри усе, є патріотом своєї країни, як би це не звучало, і вважає, що треба розвивати своє, тому і створив власну систему удосконалення людини, яку і намагається донести іншим людям.

     Домініка сіпнула себе за волосся, тому що в неї не дуже вкладалося це в голові – некромант-вбивця, патріот, тічер власної оздоровчої системи і майбутнє країни – це, мабуть, було занадто для її мозку, але стисла губи і продовжівала слухати.