Глава 14

        Вночі Ксюті наснився жахливий сон. Афанасій Магешвар знов прийшов до неї на роботу і вимагав щось зовсім дивне, але як  уві сні, вона, прокинувшись, не пам’ятала, що саме. Домініка сказала, що буде краще, але краще не ставало, і майстриня вже думала про те, що може б сказатись хворою та залишитись вдома.

       Що робити, що робити, що робити – билась думка, але відповіді не було. На автоматі Ксюта вийшла з дому і повільно пішла до зупинки, хоча їхати на міському транспорті не збиралась. І не даремно, бо стояв чудовий літній день, не спекотний, теплий, сонячний, напоєний ароматом квітів. Гуляти й гуляти б по такому дню, але майстриня йшла на роботу, і думала, що ж вона буде робити, якщо знов прийде некромант або Соня.

    Тому цього низенького хлопця вона помітила, коли він опинився на відстані двох кроків. Нічого дивного в цьому не було, перехожий як перехожий, але майстриня ще встигла насторожитися, а потім ії тіло перестало підкорятися.

    -Нічого нічого,- прошепотів хлопець, підійшовши вже на відстань доторку. – Стандартне закляття покори, через півгодини зникне само. Але раджу не опиратися, тому що я цього не люблю і можу зробити ці півгодини дуже неприємними для вас.

     Ксюта вже швиденько йшла за цим чаклуном або хто він там був і прямували вони до червоної автівки, яка була припаркована біля тротуару.

     -Дам тобі деяку інформацію про те, що коїться,  щоб мозок був зайнятий. – хлопець прямував до машини і Ксюта зрозуміла, що вгадала з приводу того, на чому її збираються везти. – Нічого поганого з тобою не буде, навпаки. Твоє краще життя тільки но починається, як би мені зробили таку пропозицію, я б від радощів стрибав би. Але ти це ти і тому я цю пропозицію тобі зараз казати не буду, моє діло доставити тебе на місце, отримати гроші і звалити звідти самостійно.

     Хлопець відкрив дверцята автівки і обережно допоміг Ксюті вмоститися на сидінні, а сам сів за кермо і продовжив монолог :

      -Твої здібності побачили і оцінили дуже високо, настільки високо що за твою шкіру пообіцяли досить великі гроші. Також можу сказати, що замовники, зі своєї сторони, поступляться багатьом, окрім того, що ти залишишся тут. Що ще? Закляття нешкідливе, наслідків не залишить. А тепер вибач, я буду дивитися на дорогу, їхати нам ще далеченько.

    Хто ж цей невідомий, який впав майстрині, як сніг на голову і накоїв такої халепи в її долі? Його звуть ( або ми можемо сказати звали, тому що знаємо, що такі товариши після того, що зробили,    виживають дуже рідко ) Семен і він чаклун, до речі слабенький. Настільки слабенький, що добре виходять в нього тільки закляття покори і неопору. Але Семен бачить, як живуть відьми, травники, чаклуни,  в його оточенні. Навіть вампір Валєра зашибає неабиякі грошики на своєму блозі. Тобто, Семен типовий невдаха, який вважає, що він вартий кращого, але його постійно відсувають не такі гідні але нахабні конкуренти.

      І працювати б Семену до кінця життя в реалі водієм вантажівки а у магічному світі охоронцем, як би не інформація про дівчину, якою цікавляться закордонні коллеги. Навіть містер Міллер оцінив би швидкість, з якою Семен продумав план, який дозволить йому отримати гроші, доставивши майстриню зацікавленим особам.

      Тому зараз чаклун гнав  додому, поки працює закляття покори тому що накласти його вдруге сил в нього вже не вистачило би б. Новачкам  - а Семен вперше в житті займався викраденням людини – щастить, тому чаклун  завів Ксюту до своєї  квартири ще до того, як закляття скінчило працювати. А ще встиг забрати в неї сумочку та зробити укол  снодійного, яке також було підготовлене.

      Так і вийшло, що коли закляття діяти перестало, почало діяти снодійне і майстриня сама змогла дійти до ліжка та на ньому і заснула. Дивлячись на неї, Семен зрозумів, що відступати нема куди, потрібно виходити на зв'язок з замовниками і передавати майстриню їм. Як вони будуть діяти далі, чаклун не знав і знати не хотів.

      Він хотів грошей і багато і сподівався їх отримати в найближчий час. І тому повторював про себе безвідказну формулу, яка звучала так : «зранку гроші, ввечері стільці.» Тобто Семен передасть Ксюту з рук на руки тільки після отримання ним усіх обіцяних грошей.

      Звідки ж узявся той Семен взагалі, та ще й маючи доступ про таку інформацію? І тут теж можна застосувати формулу « шерше ля фам», тобто, якщо перекласти, знов жінки в усьому винні. Точніше одна жінка.

      Ксюта питала себе, як Соня не боїться Афанасія Магешвара і у відповідь придумала, що некромант володіє силою, на яку жінки реагують як коти на валеріану, не дивлячись на жах, який той вселяє. Думка в цілому була вірна, але був ще такий момент, що коли жінки залишались з собою наодинці, воні розуміли, що бояться Афанасія до судом, але відмовитись від нього не мають сил. І цей страх виливався в кого в шопінг, в кого в намірне вживання їжи, а в кого і  в балачки.

       Соня була з останніх і вона розповідала про Афанасія усім, хто був згоден її слухати і усе, аж до часу, в який він снідає. І, звичайно, жінка розтрепала своїм подругам про те, що її тічер виявився дуже духовною людиною і відмовився мати справу з цими іноземцями, коли зрозумів, що ті задумали недобре проти дівчини з його країни.

       Що насправді було в голові у Магешвара – хто ж його знає. Але почувши цю розмову – жінки, розмовляючи, стояли прямісінько у дворі фірми, де працював Семен, і якою володів чоловік Соні, той приклав певних зусиль, щоб впізнати, що це за люди, як їх можна знайти і тому подібне.

      Кажете, це секретна інформація і Соня нізащо б не сказала про те першому зустрічному? Але після проведеного з Афанасієм часу Соня була як кран, в якого зірвало вентиль. Будь про що в неї можна було питатися певний проміжок часу, поки Соня відчувала жах і почувала себе кошмарно.

      Цим і скористався Семен, вивідавши підробиці про Творительку Артефактів, тим більше що він, який належав до світу людей з особливими здібностями, вже щось таке чув, але не придав цьому значення.