Глава 11

        Машина була темного кольору, та ще з тонованим склом, але Марша не дуже злякалась. Натомість вона одразу ж попрохала  води, потім жувальну гумку, потім вологі серветки і усе це таким голосом, ніби то вона маленька дівчина. З кожним новим проханням супроводжуючий дивився усе суворіше але необхідні речі видавав. Водій робив свою справу взагалі мовчки, швиденько довіз пасажирів до головного офісу «Порталу в потойбічне», там висадив з автівки і поїхав далі.

     До супроводжуючого Марша більше не чіплялась, бо розуміла, що це марна трата часу і чекала на зустріч з тим, хто зміг її обчислити. Ліфт підніс їх на 20 поверх, і обидва гостя пішли по коридору прямісінько до двері з написом «Директор»

     Марша прослизнула у двері першою, за нею зайшов її охоронець і одразу ж притулився в куточку, звідки він міг би контролювати процес. В кабінеті вже знаходились два чоловіки, про першого з котрих Марша одразу ж здогадалась, що це містер Стюарт, а другий був їй незнайом, але теж у формі відділу СУ.

     Відьма потупила очі, чекаючи, чи представлять її чи вона повинна зробити це сама. І вгадала, тому що бос перший почав розмову з  нею

     -Так ось ти яка, Марша Еванс, про котру я стільки чув за останні декілька днів – Голос у містера Стюарта виявився глибокий та низький, немов би заграв контрабас –Чарівна на вигляд але чи співпадає цє з внутрішньою суттю? Чи розповіси ти нам, навіщо зірвалась з місця та полетіла світ за очі у далеку країну? І чи не пов’язано це з дивною подією, яка сталась нещодавно? А може, в тебе є відповіді на питання, які не зміг знайти містер Міллер? – кивок на чоловіка у формі СУ.

     -В мене є деякі думки з цього приводу – Марша глянула босу прямо в очі і не відвела погляд – Але докази є такими, що їх зможе відчути лише людина з особливими здібностями. А якщо конкретно, відьма або чаклун. Тому якщо ви хочете розповіді з доказами, то знайдіть мені таку людину.

      Марша на власні очі побачила, наскільки швидко працюють в компанії, тому що буквально через півгодини в кабінет зайшли жінка і молодий хлопець – відьма і чаклун, як вона і замовляла. Марша витягла свою дорогоцінну коробочку і дістала усі прикраси, у том числі і ту саму, з флюоритом.

      -Беріть – великодушно запропонувала Марша колегам – Що хочете беріть і скажіть нам, що ви відчуваете.

      Жінка перша схопила браслет з обсидіану і почала, закривши очі сканувати його. Марша мовчала і намагалась зробити незворушний вигляд обличчя, тому що це була одна з пустунок. Щоб не видати себе відьма попрохала дати їй маркер та лист папіру і почала швидко писати колір браслета і послання, яке він несе – для доказу співпадіння бачення.

       Хлопець узяв у руки кулон з родохрозітом і теж заплющив очі. Через хвилину поклав його і потягнувся до наступної прикраси. Жінка теж відклала браслета і взяла іншій. У повному мовчанні вони перевірили своїми здібностями усі десять прикрас і відійшли від столу.

      -Будемо джентельменами, дамо слова прекрасній дамі – велеречиво запропонував бос.

     - У цих прикрасах я відчуваю щось незвичне – почала відьма – але я не можу сказати, що саме. Воно дуже слабке практично всюди, окрім цього кулона – вона вказала на флюорит. – З таким в житті я не стикалась жодного разу але загрози в них я не бачу. В мене усе.

     -Подякуємо нашій коллезі за цю розповідь – нахилив голову містер Стюарт – І тепер послухаємо, що скаже молоде покоління.

     Хлопець-чаклун виглядав розслабленим, але Марша розуміла, що він нервує, тому що усе, що траплялось у кабінеті мало вплинути на кар’єри присутніх.

     -Вони розмовляють зі мною- нарешті сказав чаклун – Але слова їх не дуже зрозумілі і вони повторюються раз за разом. Не усі прикраси з представлених тут мають голос, а лише ось ці сім. – Він по черзі показав «говорячи» прикраси. – І вони практично усі шепочуть, окрім цього кулона. – Хлопець взяв у долоні флюорит і заплющив очі. – З ним не маєш бажання розлучатися.

    -І шо ж вони кажуть? – містер Стюарт виглядав дуже зацікавленим

    - Людяність – це гідність – прошепотів чаклун, радісно посміхаючись.

    -А ось цей – «візьми мене з собою» - це було послання лазуритового браслета. – І ще – «не чекай, зроби перший крок»

     -Як печива з передбаченням – кисло посміхнулась старша відьма, яка була уражена тим, що її обійшов якийсь молодий та зелений.

     -Ці, як ви кажете «печива» вже вбили людину – голосно сказала Марша – І, думаю, будуть вбивати, якщо ми не зрозуміємо, як вони працюють. – вона повернулась к босу і продовжила – Юнак говорить правду, я відчуваю і чую те ж саме. В кожній з цих семи прикрас є кодова фраза, таке собі послання, яке вони транслюють безперервно. Це артефакти, створені руками людини, яка не має жодних особових здібностей, але робить ці прикраси і вони раз від разу стають сильнішими.

    -То ти літала побачитись з нею? – зацікавлено спитав бос. –А чому? З чого ти взагалі вирішила що так може бути?

     І Марша розповіла все з самого початку.

    -Отже, що ми маємо по виході – містер Стюарт виглядав, як людина, на яку зійшло осяяння – Артефакт, будем називати це так, який транслює послання «Людяність – це гідність» потрапляє до людини, яка не є ані людяною, ані гідною, судячи по відгукам про неї. Дуже важливо, що ця Агнес не вибирала його сама, тому що у цьому випадку могла б спрацювати її власна інтуіція. А тут – подарунок, та ще й від хлопця, та ще й незвичайний, та ще й перед подорожжю у цікаве місце. Вона не могла його не вдягнути. І послання артефакту увійшло в конфлікт з ії внутрішною сутністю. Причому настільки, що тіло не витримало і в неї відмовило серце. Я вірно говорю? – спитався бос у своїх співрозмовників.

     Чаклун ствердженно кивнув головою, а Марша відповіла словами:

    -Так я це і бачу.

    -Тобто, ми маємо людину, яка може створювати артефакти, зауважте, з добрими намірами, і сила цих предметів є такою, що може вбити будь кого, а може… врятувати, так я думаю. В нашому випадку прикраса попала до недоброї дівчини і результат був для неї фатальним. Але якщо піти далі і припустити, що, ось цей браслет, наприклад – містер Стюарт вказав на артефакт з посланням, «Не чекай, зроби перший крок» - придбає людина, яка може стати відомим скульптором, але соромиться свого дара або не думає, що в неї вийде, то що буде, як ви вважаєте?