Глава 9

     -Ми не знайшли ніякої зачіпки – голова Спеціального Відділу у компанії «Портал в потойбічне» розвів руками, ніби показуючи об’єм виконаної роботи – Ані сліду заклять, проклять, сглазів або чогось подібного. Родина – звичайні люди без крихти особливих здібностей. Контактувала потерпіла з екскурсоводом, тарологом та водієм. Усі ретельно опрошені, але нічого нового або того, що суперечить одне одному ніхто не сказав.

   -Тобто, жодної ниточки? – недовірливо спитав містер Стюарт. –І ви згодні, що вона збрехала, написавши що здорова?

    -Якщо судити по її медичній карти, то вона була здорова.

    -А якщо дивитися звіт патологоанатомів, то ні – босс починав гніватися і це було недобре для його співбесідника. Тому голова СУ зробив спробу вийти з під удару.

     -В це я  не вірю, але що могло нанести здоров’ю молодої дівчини таку шкоду, теж не бачу.

     -А я тобі скажу, що бачу тут я – мистер Стюарт на мить заплющив очі, ніби то вистроюючи конструкцію. – По дорозі у Замок ця  Агнес була активна, дістала усіх, кого змогла, тобто ні про які серцеві захворювання речі не було. Потом вона відвідала таролога, яка проклясти її ніяк не могла в силу відсутньості кваліфікаціі, але – тут бос підняв пальця догори – таролог сказала, що карти віщували дівчині смерть, якщо вона не змінить щось. Стане доброю та лагідною, поїде волонтером в Африку, піде з роботи? Цього карти не сказали. Але, вочевидь,  вона це не змінила, тому і померла. Швиденько так усе сталося, тобі не здається?

    Співбесідник тільки закивав головою, згоджуючись з тим, що сказав бос.

     -А якщо ми вже з’ясували, що заклять на цій Агнес не було, то залишається що? Дія артефакту! Та ще й яка цікава дія артефакту. Підказку тут нам дають карти Таро – містер Стюарт захопився і навіть почав їздити у кріслі по кабінету. – Ця дівчина була злою та дратівливою, карти стверджували, що вона помре, якщо «не змінить щось, не піде на жертви» - це слова зі звіту.  Припустимо, що це «щось» стосувалось її поведінки, а не волонтерства, наприклад. Агнес продовжувала дратувати оточуючих, артефакт це усвідомив і покарав її смертю. І тільки одного я не зрозумію – який артефакт може так працювати? Не додавати суперзір, здібність к польотам, можливість перетворення у дивну істоту. А просто вбивати, якщо носій не змінює своєї поведінки!

     -Може, потрібно подивитися історичні книги на цю тему? – запропонував підлеглий

      -Так, але… - містер Стюарт зморщився як від кислого яблука – Такі книги мають вік більше 300 років і зберігаються у музеях та бібліотеках не нашої країни. Якщо вони взагалі є. І якщо такі артефакти взагалі колись створювались. Забагато припущень, але це єдине, що в нас є.

      -Зв’язатися ще раз з батьками потерпілої? – спитав голова СУ. – З’ясувати, чи не бачили вони чогось нового в речах Агнес, коли вона повернулась?

      -Не тільки в речах, але й на тілі дівчини – поправив бос – Це може буть навіть татуювання або нова зачіска. Взагалі щось нове, що вона везла з тїєї подорожі. Якщо артефакт вбив Агнес за півгодини, то з дому вона везти його з собой не могла, підібрала десь у Замку .

    -Зрозуміло – підлеглий зібрався вже піти, але був зупинений останнім реченням боса:

     -Нехай шукають незвичайне. Навіть якщо це здасться їм дрібницею.

      Коли у четвер після роботи Марша перевірила свою пошту, то знайшла там листа від організатора, яка пообіцяла їй пошукати автора прикраси. До листа була прикріплена світлина ще одного кулона і посилання на сторінку у фейсбуці.

      Марша не гаячи часу пройшла за посиланням і відчула, як серце впало в п’яти. Вони красувались на сторінці – браслети, кулони, навіть сережки і одразу ж ставало ясно, що це робота одного майстра, точніше, майстрині. Рожеві, фіолетові, зелені, ніжні, етнічні, брутальні – прикраси несли відбиток тих рук, що створили їх.

      Відьма навіть доторкнулась до монітора, немов хотіла через екран зчитати послання, але  рука натрапила на гладенький пластик, і це повернуло її до реальності. Марша натиснула на віконце «додати у друзі» і потім одразу же відкрила листування. І гугл-перекладача в іншій вкладці.

      -Доброго вечора- почала лист Марша і подумавши, продовжила. – Нещодавно на середньовічному фестивалі мій знайомий придбав у вас дуже красивого кулона з флюоритом. Я подивилась на вашу сторінку і в захваті від ваших робіт. Хочу спитати, чи не будете найближчим часом ви приймати участь у подібних цьому фестивалю заходах? Дуже хочеться побачити прикраси вживу та вибрати подарунки для себе та своїх близьких. З повагою Марша.

       Відьма скінчила печатати листа і відкинулась на спинку стільця. Тепер залишалось чекати відповіді від майстрині і домовлятись про коротеньку, на два - три дні, відпустку. Така практика була прийнята в компанії, тому що власники розуміли, що чаклуни та пророчиці це не менеджери середньої ланки, яких можна замотивувати на працю. Рівень сили залежав від багатьох факторів, а від цього, в свою чергу, залежала якість послуг, яку здійсняють ті ж чаклуни. До того ж, відьма в поганому настрої, або, ще гірше, розгнівана відьма – це така бомба уповільненої дії, кому таке потрібно поряд з іншими, їй подібними.

        Тому такі коротенькі відпустки давали без жодних проблем, на що і сподівалась Марша. Вона не збиралась нікому розповідати про свої плани, а хотіла показати вже готовий результат.

       У п’ятницю зранку Марша проспала і на роботу прибігла буквально за п’ять хвилин до початку робочого часу, та ще, як на гріх, сьогодні перший кліент в неї був як раз зранку. Швидко проходячи по подвір’ю Замка Марша побачила провидця, котрий, як і вона, дуже поспішав до свого кабінету і вигляд в нього був спохмурений. Провидець без настрою на роботі – це не дуже гарно, але люди з особливими здібностями дуже чемно відносились до того, що таке і з ними буває. І, якщо людина не попрохає  допомоги, то до неї лізти ніхто не буде. Та й часу у Марші не було, тому питання було зняте і закрите до пори.