-38-1

Стах різко відкрила очі й сіла на ліжку, немов її підкинуло. Панувала тиша. Крізь тонкий серпанок фіранок пробивалося світло міста. Поряд на ліжку було порожньо. Ольга торкнулася вистиглої подушки і зрозуміла, що вже давно лежить одна. "Мабуть, знову завіси ладнає". Якийсь час вона лежала з заплющеними очима, сподіваючись заснути. Дзуськи. Натомість в голову полізли непрохані тривожні думки. Покрутившись і так, і сяк, медвідьма босоніж подибала вниз, подумки картаючи то себе, то Альдерта. 

Як і очікувалося, у вестибюлі горіло світло. "Ні, так далі продовжуватися не може". Налаштувавшися на рішучу розмову, Ольга прискорилася і, прожогом проскочивши останній проліт східців, здивовано зупинилася. Внизу було порожньо. Медвідьма прислухалася, сподіваючися почути бодай звук води в туалеті, та в необжитому домі панувала мертвотна тиша. Ступаючи босими ногами по плитці, що відзивалася глухим лясканням, Ольга забрела на кухню, дістала з холодильника мінералку й жадібно припала до пляшки.

— Goedenavond, мефрау Стах, — донеслося ззаду. 

Ольга порснула водою, обливши себе й підлогу. І, доки вона відкашлювалася, той самий голос продовжив: 

— Хоча не можу назвати цей вечір добрим для вас, для мене він стане найкращим у житті. Щось ви сильно похлинулися. Дозвольте допомогти.

Чоловік наблизився і з силою кілька раз ляснув Стах по спині. Світло з відчинених дверцят холодильника впало на його обличчя.

— Ба... бароне, — ледве видушила Ольга.

— Не забули? — процідив барон ван дер Борх тот Фервольд ван Форден старший. — Прекрасно. Тепер ти мене не забудеш до кінця життя. Дуже короткого життя, осенійська шльондро.