38-2. Achtendertig

"З Гіпербореї продовжують надходити невтішні новини. Несподіваний і шокуючий катаклізм, який блискавично спустошив всю країну, досі не знайшов пояснення. Ідею, що причиною стало випробування нової магічної зброї, неможливо ні підтвердити, ні спростувати, адже, за непідтвердженими даними, уся керівна верхівка країни загинула. Якщо дехто з високопоставлених чиновників і встиг скористатися бункерами, дістатися до них досі неможливо. 

За попередньою оцінкою, загинуло більше половини гіперборейців, а у тих, хто вцілів, шанси на виживання катастрофічно низькі. Товстий шар льоду, що вкрив усю територію країни за лічені години, майже не тане, чому сприяє досить сувора цьогорічна зима. Представник альбіонського уряду заявив: "Даруйте за цинізм, але Гіперборея нагадує глазурований торт". Звучить жахливо, та якнайкраще передає суть ситуації, що склалася. Наразі не вдається організувати широкомасштабну допомогу: пересування транспорту, посадки літаків чи гелікоптерів неможливі. Військові сили країн Старого Світу намагаються діяти. З літаків скидають гуманітарну допомогу в прикордонні населені пункти. Поступово прокладають дороги вглиб країни: настили та металеві сітки. Гіперборейцям, які спромоглися добратися до кордону, надають допомогу, вздовж границі терміново будують тимчасові бараки. Разом з тим правительства утримуються від активних розвідувальних дій, остерігаючись раптового повторення катастрофи.  

На думку експертів, ми стали свідками кінця однієї з найдавніших та найагресивніших світових імперій. Гіпербореї, до якої ми звикли, більше ніколи не існуватиме. Наша задача — допомогти врятуватися вцілілим та постаратися забезпечити порядок на колосальній території, яка наразі обезлюділа. Соціологи прогнозують анархію та спалахи конфліктів, боротьбу за перерозподіл територій як серед гіперборейців, так і між їх сусідами. Зокрема, Чжунхуа та Ашіхара вже заявили претензії на південні землі, а в Новому Світі в сенат подали законопроект про протекцію над північним заходом. Чи вдасться гіперборейцям зберегти бодай дещицю державності — покаже час."

Стах нервово здригнулася й вимкнула телефон. Совість її не гризла. Радості теж не було. Раптово навалилася задуха. Скориставшись злощасним пласким ключем, Ольга прочинила двері у внутрішній двір. 

Розлогі кущі ялівцю оточували весь двір. На стінах по периметру виділялися сліди закладених дверей та вікон. У цього будинку в самісінькому центрі Траєктума був ще й особистий двір. "Скромна чарівність буржуазії",  — хмикнула медвідьма. Розмірковуючи, як це — з колиски жити в розкошах — вона сіла на старезну дерев'яну лаву і відкинула голову. 

Похмуре хмарне небо над колодязем з темної цегли виглядало досить депресивно. В дворі, хоч і захищеному від вітру, почувалося геть незатишно. Стах помугикала, пороззиралася навколо. Оку не було за що зачепитися — розлогі лапи ялівцю, густо всипані чорно-синіми шишками, рівнесенько підстрижена трава, пасма туману… Туману? Вона замружилася і струснула головою. Коли розплющила очі, імла зникла. "Ніяк до тями не прийду", — вирішила Ольга, та ноги самі понесли до будинку.

Ноги принесли медвідьму знову на кухню, де вона заточила два круасани з варенням, жадібно осушила молочник і оговталася лише намащуючи маслом третій круасан. "Стоп-стоп-стоп. Такими темпами скоро без платинової картки не обійдешся, бо гардероб прийдеться міняти". Стах з видимим жалем повернула випічку на тарілку і стала посеред поверху, розмірковуючи, чим зайнятися.

Обставляти будинок не було ні найменшого бажання. Надто незатишним і лякаючим видавався особняк. Чи то занадто довго простояв пусткою, чи то просто лякав гучним відлунням. Займатися шопінгом тим більше, вона взагалі не любила ходити по магазинам. Погода не спонукала до прогулянки. А чим ще було займатися? Розплутувати захисні покриви над стосами інкунабул? Ольга хихикнула, уявивши вираз обличчя Альдерта, та все ж вирішила відкласти таку розвагу до більш слушного часу. 

А чи не з'їздити в лікарню за речами? Ця думка несподівано наповнила її виром енергії. Заледве накинувши пуховик і навіть не замотавшися як слід улюбленим білосніжним шаликом, Стах з полегшенням вискочила з будинку і побігла вздовж каналу.