10. Tien

На вечірню зміну Ольга виходила з неспокійною душею. Не знала, яку реакцію чекати від мефрау Грут. Старша зміни швидко роздала вказівки і затримала погляд на Ользі.

— Мефрау Стах, пройдіть зі мною.

Вони зайшли в ординаторську, мефрау Грут щільно зачинила двері. Ольга знічено мовчала.

— Ну що ж, вітаю вас. Я вважаю, що ви — досить сильний кандидат, а якщо вибирати не ззовні, а з співробітників, то майже єдиний. Але так думають не всі. Будьте готові до критики і навіть перешкод.

— Я розумію. Для мене рішення доктора Ван Раппарда стало абсолютною несподіванкою.

— Це в його стилі. Ось побачите, колективу він оголосить в останній момент. Подарунок під ялинку, — мефрау Грут раптом єхидно посміхнулася. — На вашому місці я б не плекала надії спокійно й весело зустріти Різдво.

Ольга тільки руками розвела.

— Але мені ви подобаєтеся, — продовжила старша зміни. — Я пильно спостерігаю за персоналом, навіть якщо вони цього не помічають. І вам рекомендую робити так само. До речі, зверніть увагу на Латишу. З нею з самого початку потрібно буде вибудувати субординацію, інакше вона сяде вам на голову.

— Вона досить хороша медвідьма…

— Хороша, але не досконала і не незамінна, вибачте за тавтологію. Рік тому я вже збиралася звільнити її, але після бесіди Латиша наче змінила поведінку. Не сумніваюся, що з вами вона знову спробує повернути на своє. Якщо побачите, що слова пролітають мимо неї, звільняйте без сумнівів. Декан вас підтримає.

Ольга кивнула.

— А тепер щодо доктора Ван Раппарда. — Мефрау Грут сіла і жестом запросила Ольгу на сусідній стілець. — Я працюю з ним майже двадцять років.

— Скільки ж йому?..

— Немає й сорока, але він почав працювати тут ще з підліткового віку. 

— Ви хочете сказати, що підлітка без освіти допустили до пацієнтів?

— Та ну що ви! — обурилась мефрау Грут. — Доктор Ван Раппард почав свою кар'єру санітаром. Його б і на таку посаду не взяли, але старий Ван Раппард виплатив кругленьку суму в благодійний фонд лікарні. Подробиці мені невідомі, але в результаті хлопець таки почав медичну кар'єру. З того часу він звідси не вилазив. Часто брав нічні зміни, бо вдень вчився. Відпрацював кілька років на швидкій, навіть в морзі якийсь рік чергував. Не розумію, як він встигав і вчитися, та ще й на хірурга, і виконувати родинні обов'язки.

— Родинні обов'язки?

Старша зміни хмикнула.

— Відразу видно, що ви не обзавелися подружками і нечасто пліткуєте по куткам. Ван Раппарди вже добру сотню років є офіційними радниками корони. Після смерті старого Ван Раппарда цей обов’язок перейшов до доктора, як єдиного прямого нащадка і спадкоємця. І це його страшенно бісить. 

— Я його розумію, — пробурмотіла Ольга.

— Так от, з деканом я працюю вже дуже давно. Він був моїм підлеглим, був рівним колегою, нарешті став начальником. Ми — не друзі, сумніваюся, що в нього взагалі є друзі. Усі Ван Раппарди відрізняються важким характером. Але я поважаю його і довіряю його рішенням. У нас були конфлікти, не без того, але нам завжди вдавалося домовитися. 

— Домовитися чи пристати на його точку зору?

— Бувало по-різному. Але декан — не деспот.

Ольга недовірливо підняла брову. Мефрау Грут кивнула.

— Чудово розумію вас скепсис, але, повірте, якби декан не вів себе як Крижаний Троль, він би не став тим, ким він є.

— Мефрау Грут, якби ви через пару тижнів не збиралися на пенсію, я б звільнив вас сьогоднішнім днем!

Ольга підскочила. Двері розчахнулися. На порозі стояв насуплений Ван Раппард. Вочевидь, декан почув кінець розмови. Його грізного вигляду можна було б злякатися, якби… Якби не емореол, що сяяв аквамарином-золотом-лазур’ю.

— Докторе…

Ван Раппард відмахнувся.

— В реанімаційну, докторе Стах! Не терплю запізнень!

Ольга перезирнулася з старшою зміни. Та кивнула:

— Йдіть, продовжимо потім.

За півгодини декан закінчив чари, оглянув дівчину і залишився задоволеним.

— Завтра зранку перевести в звичайну палату, спостерігати. Докторе Стах, тримайте на контролі.

Ольга кивнула, але Ван Раппард цього не бачив — пішов геть. “Цікаво, чи часто його не слухаються. Мабуть, ніколи”.

***

За пару годин біганини по новоприбулим пацієнтам — цього разу їх було небагато — Ольгу знову зловила мефрау Грут.

— Продовжимо. — Це звучало не запитанням, а наказом. 

Стах прослідувала за начальницею в ординаторську. Насправді вона рада була перепочити.

— Так ось, ми зупинилися на співпраці з деканом. Мені здається, ви зможете вибудувати з ним ефективні робочі стосунки. Ви не боїтеся роботи, чітко мислите, швидко приймаєте рішення. Вам лише потрібно дещо стримуватися.

Ольга запитально підняла брови.

— Ну, облиште. Ви ж розумієте, про що я. Якщо декан один раз вибачив вашу грубість, це не значить, що він терпітиме подібне й далі. Так, не дивуйтеся, мені негайно донесли, як ви обізвали його селюком.

— Але ж…

— Вам, до речі, теж почнуть докладати все підряд. І моя порада — не забороняйте. Чим більше ви будете знати, тим ефективніше зможете будувати свою роботу. 

З цим Ольга була згідна.

— Так от, доктор Ван Раппард має шалений норов, але, як я й казала, він не деспот. Він завжди може відрізнити неповагу від запальності. І він готовий багато чого вибачити тим, кого поважає. А поважає він, в першу чергу, професіоналізм і гострий розум.

“Отакої. Це що, значить, я заслужила на повагу самого Крижаного Троля?” Наче почувши думки медвідьми, мефрау Грут продовжила.

— Ви зараз його фаворитка. Не в чуттєвому сенсі, о ні. Але якщо ви засвідчите свою ефективність після підвищення, повірте, декан зробить для вас все можливе.

Мабуть, вираз обличчя Ольги був досить недовірливим, тому що старша зміни похитала головою.

— Ви надто юні. І, незважаючи на те, через що пройшли, ще не набули достатньо мудрості.