7. Zeven

За наступні два тижні до лікарні Парацельса потрапило ще п'ятеро дітей в критичному стані. І у всіх випадках ушкодження були так чи інакше пов'язані з магією. 

Двоє дітей наїлися doed-koecks, поминальних пиріжків з ініціалами покійників, які вже років двадцять як вийшли з ужитку навіть у глухих селах Батавської республіки. Поліція так і не дізналася, де вони їх взяли, малі твердили про якусь бабусю в довгому платті. Дітей привезли в гарячці, обличчя розпухлі, очі червоні, мов у кролів. Діагноз — висипний тиф — поставили майже випадково. Розштовхавши розгублених медвідьм, Ван Раппард притяг в ізольовану палату старенького дідуся, який ледве тримався на ногах. Дідусь виявився світилом серед інфекціоністів, колишнім вчителем декана. Тиф він визначив буквально за п'ять хвилин, ще чверть години надиктовував схему лікування, після чого подався геть, лаючи сучасних недоучок на чому світ стоїть.

Потім привезли дівчинку з шаленими судомами. Родина присягалася, що дитина ніколи не страждала на епілепсію, не отримувала травм голови і начебто нічого такого не їла. Мефрау Грут, що поспішила на допомогу, зненацька схопила ножиці і відчикрижила хворій кіску, в яку була вплетена яскрава широка стрічка з китицями. “Проклятий філактерій”, — прошипіла крізь зуби поважна дама. Стрічку разом з волоссям поклали в  блокуючий чари бокс, де вона раптово спалахнула зеленим полум'ям і в лічені секунди згоріла на попіл. Судоми поступово припинилися, хоча дитина залишилася в стаціонарі ще на тиждень. Батьки пригадали, що купили стрічку на лотку біля церкви. Продавець, зовнішність якого вони не могли пригадати, хоч як силкувалися, розхвалював свій товар — благословенні церковні філактерії, себто амулети, нібито привезені з самого Риму. Дівчинці так сподобалися яскраві стрічки, що вона просто-таки вмовила батьків купити їй одну. 

Далі поступив підліток, який замерз мало не насмерть, не в силах вибратися з нижнього рівня каналів. Його кілька днів водив лоддер, злий дух, що насилав галюцинації та перетворювався то на однокласницю, то на поліцейського, то на бандита.  

Через два дні привезли ще одного підлітка, загнаного клудде. Той переслідував нещасного у вигляді величезного вороного коня з синіми вогниками біля вух і не давав зупинитися, аж доки хлопець якимось дивом не заскочив на освячену землю старого цвинтаря.

Ван Раппард днював і ночував у лікарні. Він спохмурнів, схуд, часто рикав на персонал. Розіслав наказ про недопустимість розголосу бідь-якої інформації щодо подій у лікарні. Емореол декана палав темно-червоною люттю, густо-синьою аналітичною зосередженістю і… бурими калюжами розгубленості. При появі Крижаного Троля всі намагалися швиденько зникнути з дороги. Медсестри пліткували, озвучуючи найфантастичніші варіанти розвитку подій.

Ольга занадто мало знала про місцеві реалії і сумнівалася, що за короткий час зможе надолужити, тому сконцентрувалася на подальшому вивченні підручника. Чуйка підказувала, що ці закляття їй ще ой як знадобляться. 

Чомусь Стах не полишала згадка про той перший випадок — хлопчика, осідланого невідомим осхартом. З цього все, схоже, й почалося. Оповідь, почута на перекурі, муляла все дужче.

Після появи хлопця, загнаного клудде, минуло три дні. Вечірня зміна була в самому розпалі, коли зовні дико завили сирени швидкої й поліцейської машин. Автомобілі зі скреготом загальмували перед самим входом, з швидкої витягли каталку і бігом повезли в вестибюль. Назустріч сходами злетів Ван Раппард. Вочевидь, йому зателефонували з півдороги. Ольга кинулася до каталки й майже сахнулася.

Те, що лежало перед нею, мабуть було жінкою. Судячи зі статури, юною. Досі живою. Закривавленою. Все тіло дівчини було вкрите страшними виразками. На нещасній було геть подерте зелене плаття. Схоже, вона сама пошматувала його, розчухуючи рани. Жінка нагадувала живий кадр з фільму жахів.

Латиша вереснула, зомліла й важко гепнулася на підлогу.

— В реанімацію! —  коротко кинув декан. Його руки танцювали над тілом. 

Ольга трохи відстала,  щоб не плутатися під ногами, а сама не зводила очей з довгих пальців та сильних кистей, які творили стазисне павутиння над потерпілою. За якусь мить закляття було завершене. Дівчина застигла, сповита ледь поблискуючою пеленою. Каталка в'їхала в реанімаційну, санітари швидко переклали потерпілу на койку і кинулися до обладнання.

—  Стоп. У нас є кілька хвилин. Тиша, —  зупинив Ван Раппард. 

Він заплющив очі, закинув голову і ледь помітно заворушив губами. Через якусь хвилину озирнувся.

— Vert de Scheele. Плаття негайно зрізати й в лабораторію. — Він кивнув Ользі. — Ви тримаєте загальний рівень: тиск, серцебиття, анестезію. Справитеся?

Ольга мовчки стала по другий бік койки.

— Всі інші — три кроки назад!

Медики відхлинули до дверей.

— Готові, докторе Стах?

Ольга кивнула.

— Поїхали. Знімаю стазис.

Декан різко видихнув, його емореол засвітився густо-синім кольором відтінку електрик. Ван Раппард здійняв руки над дівчиною…

Наступні півгодини Ольга не могла відірвати очей від чар, які творив Крижаний Троль. Обличчя декана закам’яніло, все тіло напружилось, мов струна, лише руки літали, неначе в диригента, та ледь ворушилися губи, вимовляючи слова заклинань. Стах автоматично контролювала і підтримувала основні показники життєдіяльності, а сама розширеними очима стежила за вишуканими плетіннями магічних візерунків. Спостерігати за цим видовищем було все одно, що слухати симфонічний оркестр: вирізнити й простежити кожну окрему партитуру досить складно, іноді майже неможливо, але все разом складається в грандіозну й вражаючу композицію.

Ольга щохвилини підкориговувала власні підтримуючі заклинання і тому пропускала деякі пасажі, але, незважаючи на це, її захоплення росло з кожною хвилиною. Крижаний Троль дійсно був генієм. Що-що, а відрізнити результат наполегливих тренувань від божої іскри Стах могла з заплющеними очима.