Глава 4 (3) від 22.11

– Та я ж безмагічна! Один тільки костюм від відьми, та й той невдалий, а сил цих самих ведунських зовсім ніяких, – я б розвела руками, але триматися було важливіше.

– Якби у тобі зовсім не було магії, ти б не змогла прийти до нас і повернутися назад, та й перехід для мене не відкрила б. Отже, щось у тебе все-таки є, десь глибоко-глибоко. І для мене цього виявилося досить, – заявив все з тим же спокоєм. – Ти не помічала в собі нічого дивного або незвичайного? Може, у тебе досить швидко збувалися заповітні бажання? Або хтось робив саме те, чого ти в цю мить дуже хотіла...

– Так, постривай... – я спробувала зібратися з думками, а ми тим часом досягли межі міста і полетіли над окружною. – Тобто коли ми з подругою спізнювалися на економіку, а викладача врешті ще більше затримали в деканаті і вона зайшла після нас із Катеринкою, або коли я не встигла зробити домашку, а пару скасували, або коли Павлик поставив мені синець велосипедом і навіть не вибачився, а буквально через годину цей велик у нього вкрали, або коли тато навмання купив мені саме ту ляльку, яку я хотіла, хоча він у цьому взагалі не розбирається і навіть з мамою не радився, тому що хотів зробити сюрприз... це все було через мене?

– Цілком може бути...

– А якби мене хтось серйозно образив, я б що... і нашкодити йому могла, навіть сама про це не підозрюючи? – по спині пройшов холодок від тривожного припущення. Чи не з моєї вини до іншого світу відійшла баба Нюра, яка як раз напередодні своєї смерті накричала на нас із дівчатами тільки тому, що ми квіти на її клумбі понюхали? Навіть не зірвали, а просто нахилилися, щоб насолодитися ароматом!