Глава 4 (2) від 21.11

– Хм, а тут дійсно стало цікаво, такі великі будинки... І все так сяє різнобарвними вогнями... – задумливо протягнув він. – Коли останній раз був у твоєму світі, нічого подібного тут не було.

– А чому не міг вийти зі свого світу? – я вчепилася в Самайна якомога міцніше, але навіть страх впасти вниз не вгамував цікавості.

– Відьма прокляла, – скривився він. – Давно це було, сильна виявилася. Ми, як і зазвичай, пустували на Самхейн, народ лякали, солодощі вимагали, а вона мене запримітила, щоб їй! Собі забрати захотіла, зворотний шлях намагалася запечатати.

– І що ж було далі? – я і не помітила, що слухаю його набагато уважніше, ніж у дитинстві бабусині казки.

– А я не міг залишитися. У мене взагалі-то є обов'язки і володіння, які знаходяться під моєю опікою. Але жіночі ревнощі, образа і злість не знають кордонів, тому вона вирішила, що якщо не буду з нею, то повинен бути замкнений у своєму світі. Хоча ну глупота ж повна, на тій стороні жінок теж повно, нехай і своєрідних.

– Тобто там, у себе, ти часу дарма не втрачав? – пробурчала я набагато різкіше, ніж мала намір. І з чого б?

– Чи не ревнощі я чую у твоєму голосі? – запитав він весело. От гад!

– А де всі дівчата, які до мене приходили? – перевела розмову на тему, що цікавила. – Чула, ніхто з них не зміг повернутися.

– Ваші діви виявилися напрочуд розторопними і давно повискакували заміж і самі у нас залишитися вирішили. Хто з вампіром, хто з перевертнем, а хто і з чортом зійшовся, кожній своє. Не знаю, чим їм ваш світ не догодив...

– Гаразд, у кожного свої смаки... Але як нам всім вдалося до вас потрапити?

– Ведунська сила привела, – сказав Князь так, ніби це звичайнісінька річ.