Глава 3 (5) від 19.11

Вампір-кажан невдоволено поплескав крилами, але за мною не полетів. Мабуть, остаточно переконався, що йому сьогодні від мене нічого не перепаде. Князь Тьми немов під землю провалився, і я, скориставшись нагодою, скоріше увійшла до таверни. А там бенкет у розпалі! Нечисть найрізноманітніших видів і станів сиділа за столами, сьорбала вариво, яке щедро розносив господар, і вирушала на прогулянку, проходячи... так-так, в ті самі двері, через які я і потрапила у цей світ! Ось вони, родимі, знову з'явилися... Але чи підпустять до себе, чи випустять назад?

Подивилась, шукаючи очима давніх відьом, але тих і слід прохолов: мабуть, вже вирушили розважатися. Це ж скільки всякої всячини хлинуло і ще хлине сьогодні на землю ! Он, один котел з юшкою вже спорожнів, у другому залишилося менше половини, а «гості» все прибувають... Більше не роздумуючи, кинулася до дверей, відчинила і остовпіла. За ними виявилася величезна кількість ходів, а коли я йшла сюди, був лише один.

І як тут вибрати? Куди ж іти? Мабуть, тут виходи в різні світи, та й у моєму власному безліч країн, де святкують Хеллоуїн. Не дуже хотілося опинитися де-небудь в Америці або в Англії, мені б додому, в рідне місто, і скоріше спати.

– Ну, і чого чекаємо? Чого прохід загороджуємо? – гримнув зі спини хтось.

Оглянувшись, ледь не впустила папороть, побачивши напіврозкладеного зомбі. Ну і «аромат» від нього...

– П-проходьте, будь ласка, – відсунулася з його шляху якомога далі, почекала, поки потопає в один з коридорів, і з усією серйозністю звернулася до папороті: «Ну давай, родименька, допоможи відшукати дорогу додому!» І пішла туди, куди вабило її сяйво, немов по нитці Аріадни.