Глава 3 (3) від 18.11

Ну я і пішла. Якщо є шанс вирватися з цього «прекрасного» містечка, я тільки «за»! Кутаючись у мантію і обертаючись на кожен шерех, рухалася в глиб лісу, готуючись до будь-якого підступу. Зараз яа-а-ак хтось вискочить, яа-а-ак нападе... Місячне світло дозволяло не спотикатися, але видимість все одно була далека від ідеальної. Однак ніхто по мою душу не вискакував і не нападав, навіть звірина дика не траплялася, тільки нічні птахи гупали. Невже Самайн і справді прищучив лісовика, і той забезпечив безпечний прохід?!

Чим далі йшла, тим тепліше ставало, а природа навколо змінювалася. Листя поступово з помаранчевого і яскраво-жовтого ставало більш зеленим, а потім навколо запанувала суцільна зелень і дорогою стало траплятися все більше квітів, та й деякі дерева теж були в цвіту. Чудеса та й годі! Виходить, правду чортяка сказав: тут усі пори року зібралися, знай тільки ходи з одного кінця лісу до іншого. Кому розповісти – не повірять же!

Судячи з картини, що мене оточувала, папороть повинна рости десь недалеко, приблизно у цей час. Припинила йти в глиб лісу і стала нишпорити по околицях, поки не помітила через чагарник блакитнувате сяйво. Затамувавши подих, обережно наблизилася і розсунула гілки. Ох ти ж, яке диво-дивне! Ні, на ній не було ніяких квітів, але, як і говорилося в наших повір'ях, папороть сяяла та іскрилася зелено-блакитним. Краса неймовірна, навіть страшно до неї доторкнутися, не те що зірвати. Але треба, інакше додому не потрапити.

Як там сказав Самайн? «Квітуча папороть допоможе відшукати вірну дорогу». Так, згідно з міфологією, квітка папороті відкриває його власнику скарби і таємниці світу, дарує ясновидіння і навіть владу над нечистим духом. Кажуть також, що зірвати квітку дуже важко, бо цьому прагнуть перешкодити всі темні сили відразу! Ну-ну, ось зараз і перевіримо. Я сьогодні і так стільки темних сил зустріла, куди вже більше?!