Глава 1 (4) від 13.11 (вечір)

Обстановка, звичайно, була вражаючою і нагадувала таверну з історичних фільмів або фентезі-ігор. Багато темного дерева, масивних меблів і завислих у повітрі вогнів в якості світильників. В одній зі стін два величезних каміни з дровами і живим вогнем (ніяких тобі електрокамінів) і киплячі котли, в яких, судячи з аромату, готується щось вельми апетитне. Але все ж... Якось це занадто для простої стилізації.

А вже якими поглядами мене обдарували присутні!.. У залі повисла напружена тиша. Все-таки неправильна з мене вийшла відьма, неправильна. Он, і той чаклун в мантії явно так думає. І той гарбуз на ніжках. Стоп, хто?! Я придивилася уважніше. На мене витріщалася різношерста компанія, гідна пензля кращого художника. Ох, кого тут тільки не було! Бабки-Ягині найрізноманітніших мастей, відьми і відьмаки, вампіри з блідими обличчями, зомбі, кошлаті перевертні, потвори, напівпрозорі привиди, які летять над підлогою...

Та ні, тут не тільки я дивна, але і це місце теж!

Але тиша тривала недовго, потім всі знову зашуміли. Голоси, що спочатку зливалися в неясний гул, поступово знаходили чіткість і ясність. Стали зрозумілі слова, які, як виявилося, безпосередньо стосувалися мене.

– О-о, поповнення! – розпливлася в усмішці Баба Яга з величезною бородавкою на носі. – Ти звідкіля, дівчино, будеш?

– Звідтіля, – кивнула на двері, через які увійшла і до яких зараз рушила бочком, щоб не випускати з поля зору «милу» компанію. Краще забиратися звідси по добру по здорову.

– Якщо вже звідтіля, так давай сюдой, до нас! Тудой тобі ужо не знадобиться, – бридко захихотіла ще одна, з кривим зубом, і на моїх очах рятівні дверцята зникли, ніби їх ніколи і не було.

Оце так влипла! Чи то я головою вдарилася, то чи в коктейль щось підсипали і накачали мене наркотою, але думати, що все це відбувається насправді, було моторошно до тремтіння в колінах.