Анотація:
Вбратися відьмою з нагоди Хеллоуїна, прийти на вечірку і потрапити до іншого світу? Що ж, буває. Ні, цей світ рятувати не треба, тут би хоч самій вижити. Тим паче від відьми у мене лише костюм, а сили ніякої. Отже доведеться шукати захисника, і якомога швидше...
Милі пустощі на честь Хеллоуїна і Нового року, гумор додається))
У тексті є: потраплянка, романтика, гумор
Глава 1
– Лерунчик, ти готова? – голос Катьки на тому кінці дроту був вимогливим.
– Майже, – збрехала я. – О котрій будеш?
– Даю ще дві години припудрити носик! – і відключилася.
Ну що сказати?! Потрапила я у халепу. Сьогодні народ відзначає Хеллоуїн, і Катерина, староста нашої групи і моя найкраща подруга, наполягла на поході до клубу. Все ж в універі у нас майже екватор, народ захотів розслабитися і відтягнутися. Щоб було веселіше, вирішили відзначати в костюмах і розподілили, хто ким буде. Мені випала роль відьми. Ось тільки з костюмом я прогадала! Хотілося бути красивою і не лякати своїм виглядом околиці. Вірніше, лякати якраз у цю ніч належить, але по-іншому.
Наряд відьми я завжди уявляла у вигляді довжелезного балахона, схожого на лахміття навколишніх бомжів, і загостреного капелюха. В принципі, на цьому мої пізнання в цій області і обмежувалися. Не знаю, звідки пішла мода обряджати відьом у смугасті панчохи, неодмінно білі у фіолетову смужку (або фіолетові в білу?), але гламурного в цьому образі я бачила мало. Та й добре, одягла б і їх, якщо б були!
Але хіба я винна, що нормальні костюми вже розібрали?! Ось і довелося затарюватися в секс-шопі. Ну що сказати про прикид?! Всі стратегічні місця прикриті, хоча решта... Коротенька чорна спідничка з підвісками-черепушками ледве прикриває п'яту точку, бордовий шкіряний корсет в пуш-апом відкриває половину грудей і живіт. Бордові панчохи до середини стегна і зверху чорні шкіряні гетри вище коліна виставляють напоказ стрункі ноги (так, тут мене природа не обділила). Туфлі, як і належить, на величезній платформі і ще більш високих підборах змушують ходити по стінці. Кокетливі шкіряні рукавиці дозволяють нормально натискати пальцями на смартфон. На руках наліпки- «татуювання» у вигляді павучків і павутини. І, цвях програми, відьомський капелюх, який сидить як влитий!
Ну, хоч з ним усе гаразд. Чорний такий, загострений і зігнутий у декількох місцях, він кокетливо звисає набік цим самим вістрям і без слів пояснює значення решти вбрання. Тому що якщо його зняти, то так, крім як дівчинкою за викликом мене назвати не можна. Хоч би мантію дали, щоб прикритися. Але мантії в комплекті не було. Та й узагалі, я зі своїми блакитними очима і натуральної білявою чуприною на відьму не схожа зовсім, хоч і підвела чорним очі. Відьма повинна виглядати зловісно, лякаюче або хоча б таємниче, а не так легковажно.
– Катю, може, ну її, цю вечірку? – спробувала відкараскатися від вечірньої ганьби, коли подруга зателефонувала знову, попереджаючи, що приїде за п'ять хвилин.
– Ніяких «ну цю вечірку»! – категорично заявила та. – Я що, дарма нарощувала свої кігті? Буду королевою вампірів. Тільки спробуй мені все зіпувати! Сьогодні з наших не буде тільки Ілонки, але там і зрозуміло, у неї мамка просто звір. Так що все, спускайся, я вже майже на місці.
#3665 в Любовні романи
#871 в Короткий любовний роман
#869 в Любовне фентезі
Відредаговано: 02.12.2020