Розділ 1. "Не те заклинання" "ніколи не приклинай того хто може стати твоїм щастям" - із щоденника бабусі

Я ніколи не планувала проклинати мільярдера. Серйозно. Це навіть не входило в мій топ-100 справ на цей місяць. Там були зйомки нового відео про трав'яні маски, запуск лінійки натуральної косметики і генеральне прибирання на балконі, де я вирощую свої чаклунські трави. Але доля, схоже, мала інші плани. 

 Все почалося з того клятого ранку, коли Я знімала черговий ролик для свого мільйонного блогу. Я якраз закінчила розповідати про властивості ромашки (звичайно ж, оминаючи її справжні магічні якості), коли у двері подзвонили.

"Міс Вишневська?" - На порозі стояв чоловік у бездоганному костюмі. За його спиною маячили ще двоє - таких же відполірованих, наче їх щойно дістали з коробки в елітному магазині. "Я представляю інтереси Максима северина." 

Я закотила очі. 

"Знову? Вже третій раз на місяць."

" Передайте своїму боссу, що відповідь не змінилася. Будинок не продається."

 "Боюся, цього разу все серйозніше. Пан Северин особисто хоче обговорити це питання."

І тут, ніби за сценарієм поганого фільму, чорний Maybach м'яко припаркувався біля мого під'їзду. Двері відчинилися, і... святі трави, чому ніхто не попередив мене, що найвпливовіший бізнесмен країни виглядає як ходяча реклама гріха?

 Максим севрин був втіленням усього, що я ненавиділа в успішних чоловіках - самовпевнений, владний, звиклий отримувати все, що забажає. І все ж, коли наші погляди зустрілися, щось всередині мене затремтіло. і це була не магія. Принаймні, не та до якої я звикла.

"Міс Вишневська," — його голос був глибоким і оксамитовим, як дорогий коньяк. - "Пропоную обговорити це в більш... комфортній обстановці."

 "В мене тут цілком комфортно," - я схрестила руки на грудях, радіючи, що сьогодні вдягла свою найкращу сукню для зйомок. -  "Моя відповідь не зміниться, навіть якщо ви запропонуєте обговорити це на Мальдівах."

 Його губи злегка скривилися в посмішці. "Я чув, ви вперта. Але повірте, кожен має свою ціну."

 "А я чула, що ви звикли все купувати. Але є речі, пане Северин, які не продаються.  Наприклад, пам'ять про бабусю та її будинок."

 "Сентименти?" - він підняв брову. - "Заради них ви готові відмовитися від п'яти мільйонів?"

 "Навіть від п'ятдесяти!"

Щось примайнуло в його сірих очах. Роздитування? Захоплення?

 "Тоді ви не залишаєте мені вибору," - він дістав телефон. - "Доведеться діяти через суд. Ваш будинок стоїть на землі, яка..."

 І тут щось в мені клацнуло. Може, це була згадка про бабусю. Може, його самовпевнений тон. А може, просто повний місяць наближався. Я витягла з кишені свій улюблений кристал - аметист, заряджений при повному місяці.

 "Щоб тобі не щастило в житті!"  - випалила я, спрямувавши камінь на нього.

 Северин завмер, а потім розсміявся. "Це що, прокляття? Серйозно? А я думав, що інфлюєнсери більш... сучасні у своїх методах."

 Я відчула, як червонію. Звісно, зі сторони це виглядало по-дурному. Молода блогерка з останньою моделлю iPhone в одній руці і кристалом в іншій намагається проклясти мільярдера. Просто вверх професіоналізму.

 "Побачимо, хто сміятиметься останнім," - пробумотіла я, грюкнувши дверима перед його носом.

 І лише пізніше, заспокоюючись за чашкою трав'яного чаю, я зрозуміла, що накоїла. Прокляття. Справжнє прокляття. На найвпливо бізнесмена країни.

 Мефістофель мій чорний кіт, глянув на мене з докором.

 "Навіть не починай" - попередила я його. - "Все буде добре. Подумаєш, прокляття. Я ж не справжня відьма правда?  тобто так, Я відьма, але тільки початковець."

"Воно ж не спрацює?"

 Кіт муркнув щось, що підозріло нагадувало "ага розказуй собі далі."

Я і гадки не мала, ще вже наступного ранку моє життя перевернеться до гори дригом. І що той самовпевнений погляд сірих очей стане моїм персональним прокляттям.