Пастка Аліси

Яр їхав на адресу Аліси, проклинаючи відключення електрики, яке робило вулиці Сум похмурими й ускладнювало рух. Адреса знаходилася в старому, малонаселеному районі, неподалік від залізничного вокзалу — ідеальне місце для тих, хто хоче залишатися непоміченим у хаосі воєнного часу.

Він зателефонував Голубу. — Андрію, слухай уважно. «Ведмідь» і контрабанда — це просто тло. Головна інтрига — помста за смерть Ніни та Сомова. Я думаю, що Кримова вбила Аліна, племінниця, яка ховається під ім'ям Аліси. Вона хотіла помститися за дядька й отримати спадок. І вона використала Мар'яну, щоб підібратися до Кримова.

— Але Мар'яна — донька Ніни, дружини Сомова! У неї найсильніший мотив! — заперечив Голуб по телефону.

— Так, але Мар'яна — лише пішак. Пам'ятай: Кримов був готовий померти. Він не використав антидот. Він вирішив, що винен. Він, імовірно, був закоханий у Ніну, але не зміг її захистити. І він боявся, що якщо він викриє вбивцю, це зачепить невинних людей у фонді. А хто завжди був непомітним у фонді, хто міг непомітно чергувати в ніч убивства й не викликати підозр?

— Аліса, — тихо сказав Голуб.

— Саме так. Вона була на чергуванні, коли Вєтров утік під час тривоги. Вона могла підмінити ящики, організувати зустріч. Вона — ключ.

Яр припаркувався в тіні зруйнованої будівлі. У темряві його очі звично вихоплювали деталі.

Квартира Аліси знаходилася на першому поверсі старого будинку. У вікні горіло тьмяне світло — від свічки або маленького генератора.

Яр обережно наблизився до дверей. Він прислухався. Всередині була тиша.

Він уже збирався постукати, як раптом побачив дещо на підвіконні. Це була маленька, керамічна фігурка: стилізований ведмідь, схожий на того, що був на флешці та на бірці.

Доказ. Убивця пов'язаний із «Ведмедем». Але не обов'язково, що «Ведмідь» — убивця.

Яр відступив, дістав пістолет.

Тієї миті двері сусідньої квартири відчинилися. З неї вийшла жінка в пошарпаній куртці, із сумкою в руках. Мар'яна.

Вона зупинилася, побачивши Яра. Її очі розширилися від жаху.

— Детективе Коваль? Що ви тут робите? — її голос був шепотом.

— Мар'яно. Що ви тут робите? Ви тут живете?

— Ні! Я… я прийшла забрати річ, яку забула в будинку Кримова. Я думала, що Аліса… що вона тут живе.

— Навіщо вам ця річ, Мар'яно? І чому ви шукаєте Алісу?

— Вона моя кузина. Ми обидві доньки Ніни! — Мар'яна була на межі істерики. — Ми приховували це! Я — від публіки, а вона — від усіх! Аліса — це справжнє ім'я моєї сестри. Вона теж приїхала сюди, рятуючись від війни. Вона… вона ненавиділа Кримова. За те, що він забрав спадок, поки мама хворіла! Ми обидві ненавиділи його!

Поворот: Аліса й Мар'яна — сестри, обидві доньки Ніни. Обидві з мотивом.

Яр зрозумів: Аліна/племінниця — це був хибний слід в архівах. Справжня помста йде від доньок Ніни, яких Кримов зрадив.

— Де Аліса, Мар'яно?

— Вона сказала, що їде. Щось сказала про те, що їй «потрібно завершити справу». Я злякалася. Я знайшла цю записку…

Мар'яна простягнула Яру зім'ятий аркуш.

«Якщо я не повернуся, йди до маєтку. Скажи правду. Не дай йому перемогти. А.»

— Кому не дати перемогти? «Ведмедю»? Криміналу? — запитав Яр.

— Ні! — Мар'яна гірко заплакала. — Нашому батькові. Це він убив нашу матір. А Кримов знав і мовчав!

Яр відчув озноб. Убивство Сомова, смерть Ніни, вбивство Кримова — усе пов'язано з однією людиною, яка уникла правосуддя 20 років тому.

Двері квартири Аліси різко розчахнулися. У дверях стояла Аліса, у руках вона тримала невеликий пістолет (замаскований під газовий, що легко зробити в умовах війни).

— Відійдіть від неї, детективе! — її голос був сталевим. — Я не тікатиму. Я прийшла сюди, щоб закінчити те, що почав він.

— Кримов знав, що ви прийдете, Алісо! Ви вбили його, щоб він не розкрив таємницю смерті вашої матері?

— Ні! — крикнула Аліса, її очі блищали від сліз і люті. — Я вбила його, бо він нарешті вирішив розповісти. Він хотів здати нашого батька поліції, щоб той відповів за смерть Сомова та Ніни. Але я не могла цього допустити! Війна захистила батька! А якщо він сяде зараз, йому це зійде з рук! Він має відповісти по-справжньому!

Яр відштовхнув Мар'яну. — Ваш батько зараз у Сумах?

— Так. І він шукає мене й Мар'яну! Він прийшов за нами, щойно дізнався, що Кримов почав копати!

Яр зрозумів, що на них чекає третій поворот: убивця — Аліса, але мотив — не помста, а захист від власного батька, який є справжнім убивцею Сомова та Ніни.

— Де він, Алісо?! — гаркнув Яр, ховаючись за ріг будинку.

— Він у маєтку! Він думає, що ми там ховаємося! — крикнула Аліса.

Яр обернувся до Мар'яни: — Дзвони Голубу! Викликай підкріплення! Терміново до маєтку Сомова! У нас там подвійний убивця!