Колекціонер, компас і дві смерті

Розділ 6. Колекціонер, компас і дві смерті

Голуб, блідий і схвильований, надав Яру старі, пожовклі папки, що дивом збереглися в архіві. Справа «Отруєння Сомова» — 2004 рік.

Аркадій Сомов, власник особняка на околиці Сум, помер від раптової зупинки серця. Розтин показав підозріло високий рівень токсинів. Справу було швидко закрито як нещасний випадок.

У документах, знайдених у схованці Крімова, фігурував саме цей особняк і прізвище Сомова. Крімов, будучи його далеким родичем, успадкував майно після його смерті, але ніколи не претендував на нього, залишивши будинок занедбаним.

— Отже, Крімов почав копати у старій справі, в якій сам був вигодонабувачем, і був убитий тією самою отрутою, що й Сомов, — підсумував Яр. — Це не просто збіг, Голуб. Це помста.

— Але хто з наших підозрюваних пов'язаний із Сомовим?

— Треба запитати того, хто знав Крімова ще до війни й до волонтерства. Колекціонера.

Детективи вирушили до полковника у відставці Семенова, який мешкав у сталінці неподалік від площі Незалежності. Семенов був шанованою в місті людиною, пристрасним колекціонером українського мистецтва й покровителем Крімова.

Семенов, високий і сухорлявий чоловік із чіпким поглядом, зустрів їх насторожено. Його квартира була заставлена антикваріатом і картинами.

— Крімов? Так, я знав його змолоду. Він був талановитий, але трохи вітрогонний, — сказав Семенов, пропонуючи детективам чай, який вони ввічливо відхилили.

— Ми знайшли в нього старовинний компас, містере Семенов. Ви могли б його впізнати?

Семенов підійшов до фотографії компаса, зробленої Катериною. Він вдів окуляри й довго роздивлявся.

— О, це ж… це компас Крімова-старшого! Рідкісна річ, із ручним гравіюванням. Олег успадкував його. Це дуже цінний артефакт. Він завжди вважав, що цей компас приносить удачу в справах.

— Але в ніч убивства він став знаряддям злочину, — уточнив Яр.

Семенов здригнувся. — Жахливо. Невже цей предмет…

Яр змінив тему. — Містере Семенов, ви знали Аркадія Сомова? Того, що помер двадцять років тому?

Семенов насупився. — Сомов? Так, звісно. У нашому колі всі знали одне одного. Аркадій був незговірливим колекціонером. Він помер від серця, якщо я не помиляюся. Але яке це має відношення до Олега?

— Крімов успадкував його особняк. І зараз, незадовго до смерті, він активно цікавився причинами його загибелі.

Семенов зблід. — Олег? Цього я не знав. Я думав, він забув про той будинок. Але знаєте, що я пам'ятаю про Сомова? У нього була молода, дуже вродлива дружина. Вони часто сварилися. І… — Семенов знизив голос. — Казали, що Сомов був дуже жорстокий. І що дружина зраджувала йому з одним молодим художником.

Молодий художник. Крімов?

Яр дістав із папки фотографію: Крімов, зовсім молодий, стояв поруч із Сомовим.

— Олег був із нею близький, містере Семенов?

— Я не знаю напевне. Але я пам'ятаю одну сцену, років двадцять тому. Бійка. У галереї. Сомов звинувачував Олега в крадіжці якоїсь дрібниці. А насправді… здається, у крадіжці його дружини. І тоді Крімов відчайдушно бився, щоб захистити якусь жінку.

Яр подивився на Голуба. Убивця Сомова міг бути будь-ким: коханець, дружина, родич, який не отримав спадщини. Але вбивця Крімова — це той, хто не хотів, щоб стара таємниця спливла на поверхню.

— Ваше алібі, містере Семенов, у ніч убивства Крімова? — запитав Голуб.

— Я був удома, під охороною. Комендантська година. Але, так. Я її порушив, — Семенов несподівано здався. — Я поїхав перевірити один артефакт в антиквара. Це було незначно, але якщо я зізнаюся, мене заарештують за порушення. Я шукав… саме той компас. Я хотів купити його в Олега, але він відмовив. Я вирішив, що він може продати його антиквару, й поїхав перевірити.

Хибний слід: Семенов шукав компас, але не вбивав. Проте він бачив, як Крімов із кимось бився 20 років тому.

Яр подякував Семенову й вийшов. Завернувши за ріг, Яр зупинив Голуба.

— Голуб, Семенов дав нам ім'я. Дружина Сомова. Вона може бути ключем до вбивства. Але що, якщо вбивця — це не хтось іззовні? Що, якщо Крімова вбив той, хто мав успадкувати особняк, але не отримав його?

Він розкрив стару папку Сомова й уважно вивчив список найближчих родичів.

— Крімов не був прямим спадкоємцем, Голуб. Він отримав будинок лише тому, що пряма спадкоємиця — племінниця Сомова, якась АЛІНА — зникла безвісти невдовзі після смерті дядька. Вона не оголосилася, і спадщина перейшла до Крімова.

Яр стиснув кулак. — Ось кого ми шукаємо, Голуб. Ми шукаємо не коханку, а родичку, яка мала отримати все. І яка, вірогідно, не зникла, а просто чекала свого часу, щоб помститися.

Хто з наших підозрюваних може бути Аліною? Або мати до неї відношення?