Нічна розвідка

Після втечі Вєтрова під час тривоги Яр негайно наказав Голубу знайти його, але сам вирішив повернутися на місце злочину. Він знав, що в Сумах, де комендантська година й тривоги створюють постійну напругу, докази краще шукати в тиші.

Ніч опустилася на місто густою, вологою ковдрою. Детектив їхав на своїй старенькій «Ладі» — одному з небагатьох автомобілів, яким дозволено пересуватися після 23:00 — по безлюдних вулицях.

— Воскресенська. Студія Крімова, — пробурмотів Яр, зупиняючи машину.

Він знову зайшов до студії, освітлюючи собі шлях лише ліхтариком. Криміналісти вже пішли, залишивши по собі лише розмітку й порошок. Яр повернувся до свого «Генія Місця».

Він уважно оглянувся.

Компас, чашка, тіло — все прибрано. Атмосфера: гнітюча порожнеча. Запах: тепер лише мийні засоби й сирість.

Яр знову підійшов до стіни, на яку вказувала стрілка компаса. ПІВДЕНЬ.

Він постукав по стіні. Цегляна кладка. Міцна.

— Компас вказує на південь. Катя сказала, що отрута була рідкісна, нейротоксин. Вєтров нервував через гроші. Ірина ревнувала. Мар'яна — нова наречена.

Яр покинув студію. Він вирішив пройтися пішки, щоб краще зрозуміти простір навколо.

Недалеко від Воскресенської, всього за кілька кварталів, починався берег річки Псел. Яр попрямував туди. Тут, під ліхтарями, що освітлювали міст, течія річки виглядала чорною й загрозливою.

Яр закурив, дивлячись на воду.

Раптом, у світлі ліхтаря, він помітив щось на землі, під мостом. Це був невеликий, плаский предмет, наполовину присипаний брудом. Він підняв його. Це була металева бирка з гравіюванням. На ній був зображений маленький, стилізований ведмідь, а поряд — ім'я: «Ведмідь».

«Ведмідь». Яр згадав: у досьє на фонд згадувалася тіньова фігура, яка, за чутками, використовувала благодійність як прикриття для контрабанди. Місцевий кримінальний авторитет. Невже Крімов вийшов на нього?

Яр озирнувся. Під мостом було тихо.

Він згадав анонімне повідомлення, яке отримав на телефон після першого огляду: «Шукай на півдні».

— Значить, не лише компас, — пробурмотів Яр.

Він дістав телефон і подзвонив Катерині, експертці.

— Кать, мені потрібна інформація. Чи пов'язаний якось наш потерпілий — Крімов — із тим нейротоксином, який ти знайшла? Звідки він узявся в Україні?

За хвилину Катерина передзвонила, говорячи напівшепотом — мабуть, через комендантську годину.

— Яре, це була отрута з лабораторного запасу. Дуже стара, розроблена для… для спецоперацій. Серійно не виробляється. Дістати її могли лише люди з серйозними зв'язками. Можливо, військовими, або…

— Або ті, хто контактує з кримінальним світом. Дякую, Катю, — Яр подивився на бирку «Ведмідь».

Це пов'язувало Крімова не лише з особистою драмою, а й із серйозним криміналом, можливо, пов'язаним із війною.

Цієї миті по рації Голуба, яка лежала в кишені Яра, пролунав шипучий голос: — Коваль, це Голуб. Я знайшов Вєтрова. Він на автовокзалі. Намагався купити квиток на захід. Він стверджує, що тікав не від нас, а від… «Ведмедя». Він вважає, що записка, яку залишив Крімов, була попередженням від авторитета, а не від друга.

Яр стиснув у руці металеву бирку. — Добре, Голуб. Вези його до відділу. І тримай при собі. Я зараз під'їду.

Він підняв очі на стару багатоповерхівку, що темніла над берегом. Звідси, від Псла, до студії Крімова було всього два квартали. І, якщо подивитися на карту, саме в тому напрямку — строго на південь від студії — знаходився занедбаний особняк, який фігурував у документах про спадщину, знайдених за стіною.

— Спадщина, отрута зі спецлабораторій і «Ведмідь», — прошепотів Яр. — Крімов, схоже, вплутався в брудну гру з високими ставками.

Тепер потрібно поговорити з Мар'яною, його молодою нареченою й помічницею. Вона єдина, хто знає всі його особисті таємниці.