Герцог Фламберг «Бурштиновий вартовий»

Цей твір усе ще мене не відпускає, хоч я прочитала його 2 місяці тому. І з дозволу автора хочу поділитися своїми думками.
І перше, що відмічу, — це обкладинка: рогатий бог. Чомусь одразу ж згадала сцени з серіалу «Справжня кров», де такий собі бог збирав подарунки та прагнув жертви людського серця, вакханалій і поклоніння. Ну дуже атмосферно. Але автор взяв цей образ і надав йому нового сенсу. Зовсім протилежного — і цей контраст працює надпотужно.
Сюжет на перший погляд — усе просто: людина, що отримує спадок. Але це лише поверхня, що приховує під собою декілька нашарувань.
Людина опинилася у замкненому просторі, наодинці з собою, — і що може піти не так. Момент відвертості та щирості, перш за все з собою, — та це ж найважче, що може зробити людина. Це жах, як моторошно, і тому прекрасно.
Звісно, йому потрібен помічник — дзеркало, бурштиновий вартовий. І цей «монстир» не нищить, він рятує.
Процес очищення, якого потребує кожен із нас. Бо всі ми носимо сліди провини за свої вчинки та слова. І автор так живо показує це очищення — не просто «відпустив», «змирився». Головний герой переживає найтемніші моменти свого життя та робить не просто висновки, а саме дії.
Цей твір важко описувати, бо його треба просто читати і дати йому діяти, бо він і сам є трохи цим вартовим, що торкається закутків душі. Дуже сильний терапевтичний ефект.
Це саме та література, до якої повертаєшся і яка з часом стає класикою. Я б сміливо поставила його в один ряд з «Останнім листком» О’Генрі. Ми потребуємо такої літератури, яка розтинає душу.
І окрема подяка автору за український колорит, бо наша земля — це справді місце сили. Дуже потужне.
У цьому творі все доречне і все на своєму місці: містичність, переляк, мурахи по тілі, біль провини, щире каяття та справжня свобода. А ще він надихає.
Надзвичайна робота, яка була, на жаль, недооцінена.
Усім, хто цінує глибоку літературу з психологічним підтекстом, раджу прочитати:  https://booknet.ua/book/burshtinovii-vartovii-b444432