Аруніка стояла і дивилася. Кінець світу обернувся початком нового, але це не могло розвіяти її тугу. Душа поглянула на неї й швидко відвернулася.
- Чому ти не пропонуєш камінь Аруніці? – спитав Джек.
Душа з сумом глянула на нього:
- Кристал більше не відгукується на неї. Вона втратила себе, а тут безсилі навіть душі.
Аруніка подивилася на місяць. Його білосніжне сяйво поглинуло її, як інших поглинали кристали.
#1380 в Фентезі
#385 в Міське фентезі
#826 в Сучасна проза
пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 12.02.2023