Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос

Вільгельм 4

Вільгельм не очікував, що в печері буде так людно. Хоча, це напевно не зовсім правильне слово. Бо окрім людей в печері були і коти, і гієни, і навіть дракон. І тоді дракон почав жбурлятися камінням. Хоча, власне, камінь був лише один, та і то не зовсім. Радше кристал. Від удару той, звісно, розбився. І те, що тут принаймні діють закони фізики, заспокоювало. В сімнадцятьох королівствах такого точно не побачиш. З розбитого кристала вийшла дівчина. Геть точно тінь (світло? силует?) тої салійської принцеси з балу.

Він захоплено розглядав і шукав логічне пояснення цій ахінеї.

Істота повернулася до Евелендж, і лише тоді Вільгельм обернувся:

- Евелендж Мельпомена, це твій світ.

- Що? – крикнула Евелендж, а потім, без жодних пояснень, додала: – Ти зі мною?

- А… Ем… Звісно… – затинаючись, відповів він.

І сліпуче-біле світло поглинуло їх. Єдиною темрявою навколо були очі Евелендж.

Софія Стешакова

Подобається

#1380 в Фентезі
#385 в Міське фентезі
#826 в Сучасна проза

У тексті є: пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти

Відредаговано: 12.02.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись