Вперше за кілька років Емі була в печері не сама. Окрім неї там було два коти, дівчина в масці, чоловік в чорному, зайчиха, пантера, три гієни, троє хлопців, тінь і дівчина з крилами. Але Емі не могла побачити їх за камінням.
Сьогодні місяць був на диво гарним. Неначе діамант на чорному тлі він осяював її. Його світло забарвлювало луску Емі в срібло і грало на камені. Емі захоплено роздивлялася його. Він ніби манив її. Манив на волю.
І Емі відгукнулася. Вона розтиснула спершу один кіготь. Нічого не сталось. Місяць і далі манив і зачаровував. Вона розімкнула другий. Нічого. Жодна страшна сила не спустилась крізь щілину, жоден голос не звелів їй зупинитись. Вже сміливіше один за одним вона розтискала кігті. І камінь полетів. У ньому лишився один з її кігтів. Місяць сяяв з середини нього. Нарешті серце сягнуло підлоги. І розлетілося на тисячі друзків. Кожен нагадував шматочок зірки, які загубились і випадково опинились на землі замість неба. Місяць відбивався від них і осяював кожен закуток печери. Лише тепер Емі запримітила гостей. А тоді почався землетрус.
#385 в Фентезі
#385 в Міське фентезі
#826 в Сучасна проза
пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 12.02.2023