Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос

Емі 2

Вперше за кілька років Емі була в печері не сама. Окрім неї там було два коти, дівчина в масці, чоловік в чорному, зайчиха,  пантера, три  гієни, троє хлопців, тінь і дівчина з крилами. Але Емі не могла побачити їх за камінням.

Сьогодні місяць був на диво гарним. Неначе діамант на чорному тлі він осяював її. Його світло забарвлювало луску Емі в срібло і грало на камені. Емі захоплено роздивлялася його. Він ніби манив її. Манив на волю.

І Емі відгукнулася. Вона розтиснула спершу один кіготь. Нічого не сталось. Місяць і далі манив і зачаровував. Вона розімкнула другий. Нічого. Жодна страшна сила не спустилась крізь щілину, жоден голос не звелів їй зупинитись. Вже сміливіше один за одним вона розтискала кігті. І камінь полетів. У ньому лишився один з її кігтів. Місяць сяяв з середини нього. Нарешті серце сягнуло підлоги. І розлетілося на тисячі друзків. Кожен нагадував шматочок зірки, які загубились і випадково опинились на землі замість неба. Місяць відбивався від них і осяював кожен закуток печери. Лише тепер Емі запримітила гостей. А тоді почався землетрус.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше