Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос
Лілі 4
Лілі йшла попереду. Вони й далі ідуть по сліду цієї зайчихи. Вона вже зробила кілька кіл по прямій вулиці. Нібито сама не знала куди йти. По прямій вулиці. Пантера чула гарчання гієн, і їй самій хотілося гарчати. Зайчиха будь-якої миті могла побачити їх. І ніби їхнього піщано-жовтого в плямку хутра, такого зручного для савани та такого помітного в місті, було мало вони ще й гарчали. За себе пантера не хвилювалася. Візерунки допомагали навіть у цих дивних землях. Проте зайчиха була надто захоплена собою, аби озиратися, тож поки що все добре.
Під вечір вони підбиралися до печери. Мабуть, це печера земного сонця!
- То що ми робимо? – спитала Клер.
- Можемо поселитися в горах, – запропонувала Квазі.
- Пантери не живуть у горах, – відрізав Місу.
- Узагалі-то живуть, – виправила Лілі. – Але ми, здається, хотіли повернутися додому.
- Може вже з’їмо її? – кивнула Клер в бік зайчихи, що стрибала колами.
- Ми її не їстимемо! Доки не знайдемо мисливця, – прошипіла Лілі, яка вже втомилася від цієї нав’язливої ідеї Клер.
- Тоді який план? – кинула королева.
- Простий. Ідемо за нею до сонця. Захищаємо сонце від мисливця. Повертаємось додому. Що може статись?
#4233 в Фентезі
#1047 в Міське фентезі
#2826 в Сучасна проза
пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 12.02.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
