Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос

Морт 2

Останнє серце є серцем усього Всесвіту. Без нього світ існуватиме доти, доки я перебуватиму у ньому. Але зрушення почнуться одразу. Бити серця не можна. Користуватися силами теж не варто.

24.22.2102, світ 7.02.0

Хм. Чому не можна? Морт захотів перевірити. Взяв навмання одне з сердець, але передумав. Скоро все закінчиться. Лишилося одне серце. І він звільниться. Від чого? Що він робив? Пам’ять щодень погіршувалась. Єдине, що не стиралося поміж роками – він повинен забрати останнє серце. А що тоді? Морт не знав. Знав лише, що його потрібно забрати. Навіщо?

Серця шепотіли. Шепотіли про свої світи, про свої життя. І про останнє серце. Вони шепотіли, що його неодмінно треба забрати. Неодмінно.

***

Він складав серця у велику сумку. Серця за розміром були різними. Від крихітних, як сережки його сестри (у нього була сестра? Цікаво, яка?) до великих, більших за долоню.

Тож по місту він ходив з великою сумкою. Морт саме намагався щось згадати. Щось важливе, але воно постійно вислизало зі свідомості.

Його роздуми перервала дівчина. Вона збила його з ніг. І, звісно, всі серця розлетілися по вулиці. На щастя, хоча б вулиця була безлюдна. З допомогою серця, справу швидко було вирішено. Серця знову лежали в сумці, а Морт далі йшов до печери.

Єдиним, що турбувало його, була дівчина. На секунду йому здалося, що вона має крила.

Софія Стешакова

Подобається

#3198 в Фентезі
#755 в Міське фентезі
#2097 в Сучасна проза

У тексті є: пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти

Відредаговано: 12.02.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись