Печера знаходилася за містом. Мальва не вважала міста чимось небезпечним. Тож без жодного страху пострибала вперед. По дорозі її кілька разів погладили діти. Зайчиха вирішила, що так вони намагаються висловити підтримку і віру в неї.
***
Мальва спокійнісінько йшла дорогою, коли за нею раптом погнався величезний собака. Слідом за ним побігло ще двоє. А потім ще й чорний кіт. Зайчиха страшенно перелякалась і кинулася навтьоки. Серце калатало і змушувало бігти швидше. Дві собаки вирвались вперед і оточили її.
- Стій! – прокричав чорний кіт.
- Чого це? – відповіла собака з візерунками. – Я повинна годувати клан.
- Я тобі не їжа! – пискнула Мальва.
- Клер! Пусти зайця! – прошипіла чорна кішка.
- Чому?
- Бо цей світ приречений! Мисливець полює за його серцем, і коли він його здобуде світ зникне. А я його зупиню.
Зайчиха досі продовжувала самовпевнено сподіватись у перемогу. Це було помилкою.
#4222 в Фентезі
#1042 в Міське фентезі
#2822 в Сучасна проза
пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 12.02.2023