Клер багато днів готувалась до цього. Королевою вона стала зовсім недавно, і понад усе хотіла довести свою цінність. Тому гієна наважилась на те, що не робилось уже багато років – розширити територію клану. Їхні території не давали достатньо їжі для всіх. У клані налічувалось шістдесят осіб, з яких половина не могла полювати. Через це, Клер, зібравши найсильніших воїнів перейшла на сусідню територію. Там було стільки дичини, що без проблем вистачило б її клану, і ще б лишилось. Але те місце, що вдвічі перевищувало їхнє, належало старому леву. Він навіть хотів спершу битися, але потім, на щастя, передумав. Річ у тім, що вони б не здолали його. Лев був нагодований і ситий, а її воїни – вибиті із сил, голодні мисливці.
Оглядаючи території, Клер не могла надивуватись, як добре все спрацювало. Коли мисливці напились крові візерунчастої зебри, вони теж отримали псевдовізерунки. Гієна раділа, що їм вдалося захопити стільки територій без бою. Аж раптом її увагу привернув галас. Якась пантера розлякала зграю антилоп. Клер бачила візерунки на одній з них. Швидкісні. Цю зграю вони б ніколи не наздогнали, адже стада часто вміють ділитися силами на усіх. Приглянувшись, королева зрозуміла, що справи кепські. Пантера мала візерунки. Маскувальні. Якщо дійде до бою, то вони програли. Сонце в зеніті, і псевдовізерунки от-от зникнуть, але, якщо вдалося з левом, то вдасться із пантерою. Адже пардуси теж намагаються уникати сутичок.
- Порушник! – закричала вона на все горло.
Сигнал сприйняли миттєво. Без бою пантері не втекти. Найсильніші стали позаду, відрізаючи шлях до лісу, найслабші ближче до неї, адже навряд чи вона кинеться на вожака зграї. Хоча, очікувати можна усього.
Сценарій розіграли бездоганно. Пантера була готова пристати на будь-які їхні умови. І коли вже все нарешті налагодилось, щось зламалось в самій світобудові.
Якась пляма затягла її, пантеру, Квазі та Місу кудись. Кудись невідь-куди.
- Пророцтво збулось, – прошепотіла пантера.
- Яке пояснити не хочеш? – але пантера її вже не чула. Просто чудово.
Чому саме зараз? Чому, коли вона нарешті змогла допомогти клану й увійти в історію, все полетіло шкереберть. Їй хотілось вткнутись у хутро Місу і сидіти так до кінця. Але вона – королева. Отже, пройде це все з найбільшою користю для клану. Навіть, якщо задля цього доведеться співпрацювати з боягузливим леопардом.
#1394 в Фентезі
#385 в Міське фентезі
#852 в Сучасна проза
пригоди і магія, нелінійна розповідь, дракон і інші магічні істоти
Відредаговано: 12.02.2023