Розділ 13

Спала я погано. Незважаючи на втому, мої думки постійно крутилися біля Златозара та усвідомлення моєї закоханості в нього. Тому, прокинувшись у черговий раз і помітивши, що сонце вже зійшло, я навіть не намагалася більше заснути. Але й вибиратись із ліжка теж не поспішала. Питання, що народилося вчора ввечері, знову постало ребром – що мені робити? Варто реально подивитися на ситуацію – він правитель, цар, могутній маг. А я для всіх – лише служниця, незаконнонароджена дочка когось там. Навіть якщо припустити, чого краще все одно не робити, що Злат теж міг би бути в мене закоханим – наш зв'язок ніхто не схвалить. Здається, це називається мезальянс. Те, що я іншосвітянка і, на додачу, відьма – ніхто не дозволить мені розповісти. Та я й сама не стала б – надто нерозумно, надто небезпечно це для мене.

Розумом-то я все це розуміла, але ось серцем ... Боже, варто було тільки на мить подумки повернутися в його обійми, згадати його потемнілі очі і всі аргументи розуму негайно розбивалися вщент. А в голові тихим пошепком звучала до шаленства приваблива думка – а раптом?

Прогарчавши що є сил у подушку, поколотивши її трохи, щоб виплеснути емоції, що мучали мене весь цей час, я нарешті піднялася і поплелася у ванну.

Помучившись із заклинаннями заклику води, потім із заклинаннями щоб цю саму воду нагріти, а потім ще й прибрати її, я згадала, що хотіла запропонувати Златозару провести каналізацію і якийсь водопровід. Це ж знущання, а не гігієнічні процедури, ну правда! Питання лише коли тепер із цією ідеєю до нього підійти. Прямо зараз я повинна вкотре натягнути лати і спуститися на спільний сніданок з претендентками. А ще там, найімовірніше, буде і Яга, і його мати. У такому вигляді і в такій компанії поговорити про нововведення точно не вдасться. З іншого боку – ми хоча б не наодинці будемо. Адже я так і не вирішила, що ж мені робити.

– Доброго ранку! – привіталася я з фамільярами, коли прийшла в спальню Кощія.

– Доброго, – відгукнулися вони синхронно.

– Ти виглядаєш втомленою, – сказав Лютик, коли я сіла поруч із ними в крісло.

– Погано спала, – посміхнулася і мимохіть погладила його по голові. На дотик він виявився теплим, трохи шорстким, як пелюстки квітів і зовсім не бридким, як я думала раніше. – А де ваш господар?

– Вже пішов, – Лучезар підлетів і вмостився на моїх колінах, вимагаючи свою порцію ласки. – Звелів тобі передати, щоб ти була обережна і постаралася не говорити з леді Марією.

Точно, мати ж його там буде. А значить, вона цілком може завести якусь розмову або принаймні просто захотіти поговорити з сином. Особливо якщо нею рухає якийсь таємничий мотив. До речі, про неї!

– Я знаю, що ви вірні своєму господареві, – сказала я, обережно підбираючи слова. – Але хочу вас про дещо попросити.

– Про що? – запитав Градібор, вилазячи на підлокітник крісла, ніби бажаючи також бути до мене ближче.

– Не спускайте з цієї жінки очей, – видихнула я і приготувалася до обурених вигуків. Але на подив їх не було – фамільяри тільки уважно слухали і вдивлялися в мене. – Я не вірю їй і боюсь, що вона може зашкодити Златозару. Я розумію, що накази вам може віддавати лише він сам. Але в мене й не наказ, а скоріше дружнє прохання.

– Ми постараємося, – кивнув Луч, перезинувшись із рослиною.

– Поки ти тільки користь панові приносила, – вклинився Лютик, потершись, мов кіт, головою об мою руку. – До того ж, ми не шкодити їй будемо, а лише дивитися за нею, правильно?

– Правильно, – усміхнулася я і не витримавши раптового пориву, міцно їх обійняла. Як сильно я виявляється до них прив'язалася.

Трохи посидівши, обіймаючи кощієвих фамільярів, немов своїх домашніх улюбленців, я почала збиратися на сніданок. Цікаво, а цього разу у мене теж все піде шкереберть? Я весело посміхнулася – це вже стало своєрідною традицією. Правда Злат, гадаю, не дуже їй радий. Але це його особисті проблеми.

Сніданок проходив у більш-менш спокійній обстановці. І дівчата, і їхні супроводжуючі перебували в піднесеному настрої, тихо про щось перемовлялися між собою. Ні, мене спочатку намагалися втягнути в діалог, але отримавши кілька односкладових відповідей, тактовно відчепилися. Чому я була дуже рада. Леді Марію постійно чіпляла Яга, на що та хмурилася, але на провокацію не піддалася. Тож у скандал їхня зустріч так і не переросла. Може, вони раніше вже встигли зустрітися? Наприклад, учора – після нашого тренування у Яги цілком вистачало часу на розмову із сестрою. Даніяр, немов буфер, що сидів між ними, час від часу відволікав то одну, то іншу, а Златозар кидав підозрілі погляди в мій бік. Може чекав, що я щось вкотре викину?

– І все ж таки, – долинули до мене слова одного чоловіка, – я вважаю, що дівчина вчинила неповажно.

– А я вважаю, – сказав Богдан, – що це не наша справа.

Може, права Яга і мені варто сходити з ним на побачення? Раптом це допоможе розібратися в собі та своїх почуттях щодо Златозара. Та й приємно провести час теж не завадить.

А ось щодо їхньої розмови… Настав час потрясінь!

– Шановні гості! – я піднялася зі свого місця і побачила, як напружилися плечі Злата. – Усі ви знаєте, що сталося на минулому випробуванні – одна з дівчат навмисно його провалила. Хочу відзначити, що мені потрібна поряд дружина, яка жадатиме цього добровільно, а не перейматиметься мріям про іншого чоловіка. Тому я вирішив, що даю згоду всім, хто захоче покинути Відбір і виїхати з палацу. Вам слід просто звернутися до мене особисто та висловити ваше прохання. Не варто влаштовувати зі святого ритуалу фарс. За цим я кланяюся, приємно було всіх вас бачити.

А тепер треба скоріше звалити звідси, доки вони перетравлюють інформацію.

***

Швидко скинувши з себе обладунки і запхнувши їх у шафу, я сподівалася якнайшвидше втекти з покоїв Кощія. Але, на жаль, мені це не вдалося – відчинивши двері, я напоролася на сердитого, як сотня чортів Златозара.