6

Як тільки очі трохи звикли до яскравого освітлення, Аннет з тривогою виявила, що оздоблення вестибюля вражає своєю розкішшю, серед якої її скромна персона здавалася зовсім недоречною. Подібна пишність, з вишуканими меблями і розкішним оздобленням, властива лише в житті впливових особистостей цього світу. Таке їй доводилося бачити тільки один раз, коли герцог звелів супроводжувати його в одній зі своїх численних поїздок.

Куди вони прийшли?

- Густаве, - вона завмерла зупиняючись. - Я не зможу тут оплатити нічліг. - прошепотіла Аннет, відчуваючи, як під його поглядом зрадницька фарба збентеження заливає їй щоки.

- Я взяв на себе сміливість оплатити наш номер і все, що буде потрібно, поки ми будемо тут залишатися.

- Що? - Аннет відчула, як в грудях похололо. - Але...

Те, що він тільки що сказав, абсолютно не вкладалося в її голові.

Коли Густав встиг оплатити всі послуги та головне, на які кошти?

- Не хвилюйтеся.

Аннет знову почула в його голосі наказові нотки і в подиві замовкла, дозволивши підвести себе до миловидної дівчині в строгому платті, яка щось писала, сидячи за величезним столом.

- Раді вас бачити, - дівчина легко піднялася і злегка вклонилася Густаву. - Все зроблено так, як ви і просили. - На її обличчі розцвіла посмішка. - Я повинна зареєструвати вас і вашу леді. Такі правила. Ви ж розумієте?

- Зрозуміло, - Густав сліпуче посміхнувся, і дівчина вмить зніяковівши, опустила очі. - Мою супутницю звати Елізабет Кару. Вона дуже втомилася і потребує відпочинку. Ми можемо піднятися в свій номер?

Аннет відсторонено спостерігала за ними, і зовсім випустила з уваги той момент, коли Густав назвав її іншим ім'ям.

- Звичайно, лорде Кару, - дівчина поспішно вклонилася і поклала на стіл ключі. - Щось ще побажаєте?

Як вона його назвала?

Аннет відчула, як її брови здивовано злетіли вгору, і хотіла заговорити з дівчиною, але Густав, стиснувши її пальці, зупинив, відповідаючи на поставлене раніше запитання.

- Так, ще тепле молоко з медом для леді. Вона змерзла.

- Буде зроблено, лорде Кару, - дівчина знову вклонилася.

- Дякую. - Густав, підхопивши під лікоть абсолютно приголомшену від того, що відбувається Аннет, повів її величезними сходами нагору.

Аннет йшла, немов уві сні. Що трапилося з її другом і за сумісництвом дворецьким? Як сприйняти те, що вона зараз почула? Вона дійсно застудилася, і що тепер марить?

- Леді Аннет, - тихий голос Густава змусив її здригнутися, і вона мало не впала, спіткнувшись. - Все в порядку. - Він підтримав її під лікоть.

Аннет кивнула, але мимоволі знову почала тремтіти. Густав тільки міцніше стиснув її руку і відчинив двері в номер.

- Ви повинні негайно прийняти ванну і переодягнутися в сухий одяг. - І трохи пом'якшуючи вимушену різкість в голосі, додав. - Все вже підготовлено.

- Так, - Аннет знову кивнула, відчуваючи, що зрадницькі сльози знову норовлять перетворитися в істерику.

- Леді Аннет, тепер все буде добре.

Чому він постійно повторює ці слова? Хіба він не розуміє, що робить тільки гірше? Її починає кидати в тремтіння, як тільки він так говорить.

Аннет підняла голову і зустрілася з очима Густава, який пильно стежив за емоціями на її обличчі.

У нього різні очі! Ні, це тільки здалося. Просто пустують нерви.

Вона зробила крок назад і знову спіткнулася об невідому перешкоду.

- Обережніше, - Аннет встигла відчути, як він перехопив її за талію, і її обличчя увіткнулося в мокрий плащ Густава. - Я зрозумів, ви мене боїтеся. - Він її не питав, скоріше, стверджував те, про що вона ще боялася собі зізнатися. - Сьогодні я мав необережність розкритися перед вами. - І коли Аннет замотала головою, він тільки сумно зітхнув. - Давайте домовимося. Ви зараз приймаєте ванну і переодягаєтеся. Все це ви робите без дурниць і істерик. - Аннет поспішно кивнула, не наважуючись звільнитися з його обіймів. - Правильно, леді не повинні дозволяти собі істерику. - Аннет знову обережно кивнула, все ще не розуміючи, що піде за цими словами. - Дуже добре, я буду чекати вас в цій вітальні через годину. Коли ви прийдете, я все вам розповім. Домовилися? - Аннет знову кивнула, відчуваючи, що його слова трохи, але все-таки її заспокоїли. - Чудово, леді Аннет. А тепер ідіть у ванну кімнату, поки остаточно не замерзли і не захворіли. - Звелів Густав, відпускаючи її.

Намагаючись не дивитися на нього, Аннет поспішно зникла у ванній кімнаті і тільки коли за нею зачинилися двері, вона змогла зітхнути відносно спокійно.

Притулившись спиною до дверей, вона дала собі час трохи заспокоїтися. Серце в грудях стукало, як божевільне, а руки зрадницьки тремтіли, поки вона намагалася стягнути з себе мокре і липке від глини плаття.

І коли вона встигла так забруднитися?

Як тільки вона залізла в гарячу воду, як в двері наполегливо постукали. Підскочивши від несподіванки Аннет, вхопила води і закашлялась.

- Леді Кару! - почувся за дверима схвильований жіночий голос. - З вами все в порядку?