-2-

Чим ближче Світлана підходила до склепу, тим повільнішими ставали її кроки.

Їй здалося, що від склепу лине якийсь морок, на стінах древньої занедбаної будівлі зеленіє мох, а по спині пройшовся прохолодний невагомий вітерець. Багата уява Світлани вже почала малювати яскраві моторошні картинки. Вона, як їй здалося, побачила трунаря, який розкопував старовинну могилу зі смердючою труною та якось косо поглядав на дівчину.

Перша думка – втікати!

Дівчина вже була готова дати драла, але перечепилася за коріння старого дерева, яке вилізло з-під землі, наче мацаки дивної злої істоти, та гепнулася на землю. Це дійство дещо просвітило розум Світлани, вона побачила, що то ніякий не трунар, а якийсь кущ, що хитався через пориви вітру.

– Дожилася! Вже й галюцинації почалися. Казала ж мені мама, що треба записатися на прийом до окуліста, – говорила сама з собою дівчина. – І трунар, до речі, не розкопує, а закопує могили. І це також звичайна та потрібна професія.

Світлана піднялася та рушила до склепу. Хай там буде хоч некромант, хоч привид старого кучера, хоч сутність самотнього бармена, що помер після пробіжки на стадіоні чи дух лікаря-паркуриста, але вона підключить ті кляті гірлянди!

Зі склепу доносився дівочий голос та сміх. Колінця Світлани все ж почали зрадливо підкошуватися, вона, хоч і підбадьорювала себе з усіх сил, але не змогла повністю подолати страх.

– От тільки відьми чи вампіреси мені не вистачало. Чого вони бояться? – замислилася дівчина. – Немає в мене з собою часнику, а от кілок я можу зробити.

Вона зламала гілку, щоб отримати щось схоже на кілок, взяла ще дві невеликі гілки та зв'язала їх по середині, утворивши саморобний дерев'яний хрест. Озброївшись такими нехитрими оберегами, дівчина пішла до входу в склеп.

Вона розуміла, що дороги назад вже немає. Подумки вона вже давно розпланувала на що витратити ту кругленьку суму, яку вона отримала на картку від клієнта, тож потрібно було подолати свій страх. А у Світлани було три найбільші страхи: висота, замкнені приміщення та темрява. Через те вона й бажала освітити усе, що тільки можна. Зараз вона уявляла себе на даху хмарочоса з зачиненими дверима у темряві, єдиний вихід – стрибнути униз, точніше, зайти до того клятого склепу. Дівчина витягнула вперед руки зі своєю зброєю проти нечисті та, зі словами: "Згинь, нечиста сило!", забігла до склепу із закритими очима.

Почувся вереск. Поява Світлани у склепі стала повною несподіванкою для дівчини з телефоном у руках, яка робила селфі у моторошній атмосфері склепу.

Після того, як перший шок минув, Світлана перестала кричати, бо й сама злякалася того вереску, та розплющила очі. Перед нею стояла рудокоса прокачана у всіх місцях фіфа з губами-варениками.

– Ой, – єдине, що змогла сказати Світлана перед тим, як прийти у себе. – Я здогадувалася, що рукотворна краса може шокувати.

– Ти хто? Що ти тут робиш? – озвалася руда.

– Я – електрикиня. Мені заплатили, щоб я підключила до генератора гірлянди.

– Де ти так довго блукала? – зрозуміло та зверхньо запитала інстаграм-модель.

– Ой, вибачте, пані, не усі могили були підписані та не було червоного хідника, який би вів до склепу під номером 13, – і про себе додала. – Щоб в тебе ті вареники лопнули, зараз така.

– Тепер ти на місці. Підключай швиденько усе. Мені потрібно більше світла.

Світлана закрила очі, повернулася до фіфи спиною та скорчила смішну мармизку, перекривлюючи міміку рудої.

– Те ж мені... Прима. Це ж треба вміти так викаблучуватись, – бурмотіла Світлана, підключаючи гірлянди до генератора. – Уявила себе карколомною кралею, а насправді – надута яскрава бульбашка з пусткою в голові.

Коли всі зовнішні підготування було виконано, Світлана зазирнула до склепу у пошуках кріплень, куди потрібно прилаштувати гірлянди. Дівчина завжди виконувала свою роботу акуратно, обережно та беззвучно, але саме зараз їй захотілось створити якомога більше шуму та дискомфорту рудій мегері.

– Пройдіть в інший куток, мені потрібно повісити та закріпити тут гірлянди, щоб вам було більше світла, – три останні слова навмисно сказала інтонацією рудої.

Інстаграм-модель якраз вела прямий ефір та розповідала про свій шикарний відпочинок на озері, про блакитну воду, про екскурсію до замку Любарта та освідчення в Тунелі кохання в Рівненській області. Світлані чомусь здалося, що руда блефує та говорить нещиро.