4

Епілог

Асоль

Колись моя мама Артура (тут її звуть Соня) потрапила до цього світу, а її рідна сестра Соня, потрапила до іншого світу і її стали називати Артура. Періодично, раз на сімнадцять років у Різдвяну ніч, наші світи перетинаються прибхлизно на п'ятнадцять хвилин. Ми зустрілися колись усі разом з родичами з іншого світу, але це так мало. Я інженер і працюю над тим, щоб стабілізувати і зафіксувати положення світів на довгий час, а мій брат Зореслав каже, що цього не можна робити, бо світи вибухнуть.

Зореслав (син Артури (Соні) і Ростислава)

Моя кохана сестра, як завжди все хоче знати. Наші світи живуть своїм життям, хоч і паралельним. І втручатися в Всесвіт має право тільки той, хто цей Всесвіт створив. Хоча я й вчений, але ще я й великий скептик, тож мислю завжди тверезо.

Соня (яка живе під ім’ям Артури)

Сьогодні я зізнаюся коханому, що я не Артура. Як мені страшно. Страшно, що Сторі покине мене і через стільки років я залишуся сама. Як не дивно було важче думати про це, аніж сказати. Після цього Зореслав підійшов до мене, обійняв, вдихнув запах мого волосся, як це він робить багато років, взяв ніжно за підборіддя рукою і поцілував. А ще сказав, що я дурненька, хоч і голова держави. І що він здогадався, що я аж ніяк не можу бути Артурою, бо характер з віком не міняється, а тут змінився за п’ятнадцять хвилин, поки він був у ванні в той вечір, коли запропонував мені зустрічатися. Остаточно це він зрозумів нещодавно, побачивши Ростика в половині кімнати, майже такій самій як у нас, а тоді, коли вийшов з ванної кімнати був вражений, що я плачу. Справжня Артура ніколи б не заплакала. Розбила б Габбі носа, розбила б Зореславу обличчя, посуд, але не плакала б. Ще тоді у Сторі виникли запитання, але він змовчав. Але коли був на стажуванні у Інституті Розщеплення Ядер і почув одну з теорій про інші світи, то дещо зрозумів, але я йому дуже сподобалася і нагадувала його кохану зовнішністю, то він вирішив змовчати. У нас народилися діти: Оляна та Раден. Я дуже щаслива. Цього року плануємо зібратися з Артурою і Ростиком, а ще для того, щоб познайомити дітей одне з одним. Вони ж бо родичі. І хоч вони про це не знають, але думаю будуть раді нас бачити, бо ми чекаємо прийдешнього різдва зі щемливим трепетом.

Оксана

Нарешті зібралися усі на Різдвяний Святвечір: Соня, Ростислав і їхні діти – Асоль і Зореслав. Ой, хтось іще прийшов, дзвінок біля дверей видає трелі весняного лісу. Це напевно Галька зі своїм французом? Так і є. Зайшли. Той Андре Пейрак прийняв у Гальки шубу, як у королеви. На жаль Соні так не пощастило з Ростиком. Усі сіли за стіл. Тільки підняли келихи з узваром, як на небі зорі утворили складний візерунок. Це було чудово видно за вікном, тому що на прохання дітей Асолі і Зореслава, хоча які вони вже діти, вечеряли при свічках. Аж ось затягнуло кімнату димом. Я закричала, що пожежа. Дивно, але запаху диму не було. Я зрозуміла, що підхватила десь цей модний вірус, при якому зникає нюх. Але всі спокійно сиділи за столом і усміхалися. Я чогось не знаю. Аж ось дим розійшовся і я побачила по точній копії усіх у дзеркальному відображенні кімнати. Була друга Соня, другий Ростислав і всі інші. Тільки такої, як я не було. Друга Соня підійшла до мене, обійняла і заплакала. Слідом підійшли і всі інші. Всі обіймали мене, а я не могла второпати, що відбувається.

–  Швидко! – Крикнула перша Соня. – Зорі розходяться! – Тоді мій онучок Зореслав, світла голова і надія науки повагом мовив, звертаючись до Соні:

–  Власне ми з Асоль підготували сюрприз, світи до ранку будуть стабільні, щоб бабуся змогла познайомитися зі своїми іншими внуками з того боку світу.

Я щаслива, діти мені пояснили, що живуть у різних світах. Тепер я переселяюся до іншого світу, щоб той час який відведений мені провести з Оляною та Раденом. Для збереження енергії Оляна подарувала Асолі цуценя алабая, чому Асоль дуже рада. Шкода залишати цей звичний світ, але як мені пояснили, та Земля така ж сама як і ця.