Вічність з тобою.

14.1

АРСЕН. 

  Ранок зустрічає мене яскравими сонячними променями. Нарешті я зміг нормально поспати. Без жахливих сновидінь. Вперше за стільки років. Ні, звісно спав не цілу ніч, бо ми з Властою були ще декілька разів близькі. Й це було приголомшливо. Як я й думав Власта виявилася дуже справною ученицею. 

Уночі з нею мені було дуже добре. Вона не тільки вміє брати, але й віддавати. Обережно заправляю Власті пасмо її білого шовковистого волосся їй за вушко. Потім ніжно цілую в шию. Веду доріжку з поцілунків до її плеча. Власта ворушиться у сні. Потім розплющує очі й обертається до мене. 

У Власти дуже гарна посмішка. Чомусь саме зараз я це помітив. 

– Доброго ранку? Як спалося? – Власта трохи ніяковіє. 

– Важко без твоїх обіймів, – кажу й починаю палко цілувати дружину. Власта сміється, бо я ще й починаю її лоскотати. 

– Арсене, ти хочеш, щоб нас почув весь будинок? – Нехай. Ти моя дружина і я маю повне право робити з тобою те що хочу, – обурююся. 

– Це так приємно звучить з твоїх вуст, – протягує Власта. 

– Ти добре знаєш, мила, що мої вуста не тільки вміють говорити.... 

І в підтвердження своїх слів торкаюся оголеного стегна Власти й починаю його гладити. Жінка одразу ж відкликається й трохи вигинається. 

– Тобі не час на роботу? – запитує уривчасто дихаючи. 

– Сьогодні можна й запізнитися заради такої справи, – торкаюся грудей пальцями й трохи зминаю. 

Їй подобається. Я бачу. Лягаю на неї своїм тілом. І продовжуючи цілувати розводжу ноги. Ще хвилина й ми зливаємося в єдине ціле. Заповняю її собою. Кожну клітинку її бездоганного тіла. Й відчуваю справжній екстаз. Власта викрикує моє ім'я й через декілька хвилин ми втомлені відкидаємося на подушки. 

– Власто, ти вичавила з мене всі соки, – обертаю голову до жінки. Й легко всміхаюся. 

– Ти ж сам це почав. Я ж казала тобі. Йди на роботу. Власта підіймається з ліжка й закутується в ковдру. Мабуть, збирається до ванної. 

– Мене можеш не соромитися. Я вже все бачив. І не раз, – констатую. Власта ще міцніше закутується і йде до гардеробної. Звідти повертається вже в блакитному халаті. 

– Піду прийму душ. А потім ми поснідаємо. Після чого кожен займеться своїми справами. Схоже у Власти прокинулася дівоча сором'язливість. Як невчасно. Встаю з ліжка і підходжу до неї. Потім міцно притуляюся. Власта відводить погляд. 

– Ти соромишся дивитися на оголеного чоловіка? Це ж нормально для нас, – беру її за підборіддя й вивчаю її почервоніле обличчя. 

– Так, я знаю. Але тоді ми були під ковдрою. А зараз..., – белькоче. 

– Тобі ще багато чому потрібно навчитися. Але це не біда. Я дуже хороший вчитель. Легко тягну за пояс її халата й мені відкривається прекрасне видовище. Довгі ноги, тонка талія та широкі стегна. У Власти фігура богині. Що не може не збуджувати уяву й не тільки. 

– Арсене, я піду, – наполягає жінка. 

– Гаразд. Але надалі попрошу тебе не закриватися від мене. Як і в ліжку, так і в інших  питаннях. 

– Постараюся. Просто дай мені трохи часу, – Власта зав'язує халат й цілує мене легко в губи. 

   Потім швидко йде до ванної кімнати. Так Власта має рацію. Не варто поспішати. Та тендітна нитка, яка нас зв'язала може легко порватись, якщо припуститися помилки. Я б цього не хотів. Бо вже давно я такого не відчував. Навіть коли захопився Міланою. Після Ліни мені здавалося ніби життя обірвалося. На самому цікавому місці. Я завжди хотів сім'ю та дітей. Але доля одного разу забрала в мене такий шанс. Зараз я не маю права втратити його знов. 

От єдине у чому варто поспішити так це на роботу. Нова колекція вже майже готова й скоро буде випущена у світ. Завтра буде показ і на нього я хочу піти разом з Властою. А отже потрібно купити їй нову сукню. Чекаю поки Власта повернеться з душу й займаю її місце. 

Коли вже повністю готовий маю намір поговорити з нею. 

Вона якраз в кімнаті й сидить за туалетним столиком. 

– Власто, завтра на нас чекає важлива подія. Наша компанія випускає нову колекцію вечірніх суконь. Тому відбувається показ. Ти підеш туди зі мною. Нарешті час показати тебе світу. 

– Як ті сукні на які всі будуть дивитися? – реакція Власти дивує. 

– До чого тут сукні? Ти моя дружина й донька Любомира. А він до речі був не останньою людиною в компанії. 

– Але я не хочу туди йти. Й знову бути білою вороною серед них, – жаліється. 

– Ти будеш найпрекраснішою білою вороною серед всіх цих пихатих пташок, – кладу руки на плечі Власти й нахиляюся,  щоб поцілувати. 

– Боюся вони мене заклюють ще до того як я вийду з дверей твоєї компанії...

●●●●●●●

ВСІМ МИРНОЇ НОЧІ ТА ГАРНОГО НАСТРОЮ! ДЯКУЮ ЗА ВАШУ ПІДТРИМКУ)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше