Глава 18. Вимір Вічних Штормів (Частина 2)

Перед Амрамом і Сільвією здіймався гігантський кристал, у якому вирував нескінченний шторм. Блискавки, що били всередині нього, складалися у форму очей, а вихори утворювали щось схоже на крила. Світло і темрява боролися в його серці, і герої відчували, що це — уособлення всього виміру.

Раптом кристал розколовся, і з нього вирвався Серцевий Штормовий Лорд — велетенська істота з тіла, сплетеного із хмар, вогню та блискавок. Його голос був громом, а погляд — бурею, що намагалася розірвати простір.

— Ви смієте кинути виклик самій сутності бурі? — загримів він.

— Ми не кинемо виклик, — відповів Амрам, стоячи поруч із Сільвією. — Ми прийшли довести, що любов сильніша за хаос.

Лорд заревів, і перший удар вразив землю. Потоки блискавок розділили поле бою на уламки, між якими текли ріки магії. Герої ледве втрималися на ногах, створюючи захисний купол зі світла.

— Амрам! Він намагається нас розділити! — крикнула Сільвія, відчуваючи, як магія бурі проникає у їхні серця, викликаючи сумніви.

— Тримаймося разом! — відповів він, і їхні руки з’єдналися, утворюючи новий потік магії сердець.

Перше випробування: Блискавковий Лабіринт

Лорд створив навколо них поле із блискавок, що утворили лабіринт. Кожна стіна світилася і змінювала форму, а доторк до неї обпалював не тільки тіло, а й свідомість.

Амрам і Сільвія рухалися крок за кроком, синхронізуючи дихання. Коли Амрам робив помилку і наближався до стіни, Сільвія стримувала його потоком своєї магії. Коли вона вагалася, він підтримував її, світячи шлях уперед.

— Разом, тільки разом, — шепотіла Сільвія, і їхні серця світилися яскравіше, розчиняючи стіни лабіринту.

Друге випробування: Ілюзії Зради

Лорд випустив хвилю диму, що обгорнув їх. Ілюзії ожили.

Амрам побачив, як Сільвія відвертається від нього, йде за іншою постаттю.

Сільвія бачила, як Амрам кидає її на полі бою.

Біль пронизував їхні серця.

— Це не ми, — твердо сказав Амрам, стискаючи руку коханої.

— Ми сильніші за ці образи, — відповіла Сільвія, і їхня любов розвіяла ілюзії, перетворивши дим на світло.

Третє випробування: Битва з Лордом

Розлючений, Штормовий Лорд здійняв бурю небаченої сили. Блискавки перетворилися на списі, вихори — на леза, а дощ падав крижаними голками.

Амрам і Сільвія створили спільний щит, але удари були такими сильними, що кожен тріск змушував їх відчувати біль у серцях.

— Якщо впадемо зараз, ми втратимо все, — сказав Амрам, його голос тремтів від напруги.

— Ми не впадемо. Бо ми одне ціле, — відповіла Сільвія, і вони разом злили всю силу у магічний промінь, що розсікав бурю.

Лорд заревів і впав на одне коліно, але це було лише початком. Він піднявся, ще більший, ще страшніший, і тепер його удари були спрямовані не на тіла, а на душі. Він намагався розірвати їхню єдність, вбити клин сумнівів.

— Чому ти думаєш, що вона залишиться з тобою? — голос Лорда лунав у свідомості Амрама.

— Чому ти віриш, що він тебе не зрадить? — нашіптував він Сільвії.

Їхні серця тремтіли, але потім вони відчули тепло один одного, сильніше за будь-які слова.

— Ми вибираємо одне одного. Зараз і завжди, — сказали вони разом, і їхні серця спалахнули світлом, що розірвало бурю.

Світ навколо засвітився. Штормовий Лорд розчинився у сяйві, а кристал виміру перетворився на чисте світло, що зійшло на героїв.

— Ви довели, що любов сильніша за хаос, — голос Лорда пролунав вже не як грім, а як спокійний вітер. — Цей вимір підкоряється вам.

Перед ними відкрився новий портал. Попереду чекав інший світ, нове випробування, ще більш складне і загадкове.

Амрам і Сільвія стояли поруч, тримаючись за руки. Вони знали: разом — непереможні.