Глава 1. Тінь пророцтва (Частина 3)

Повітря в Академії наповнилося хвилюванням. Після ритуалу виявлення потенціалу Сільвія відчула, що магія навколо неї стала ще густішою, наче сама академія дихала унісон із її серцем. Кожна стіна, кожна колона, кожна руна на камені пульсувала, намагаючись виміряти її силу, її внутрішню рішучість.

— Ми не можемо зупинятися, — промовив Амрам, підходячи ближче. Його темний погляд сканував простір, неначе він відчував небезпеку, що чатувала за кожним кутом. — Вони спостерігають.

— Хто «вони»? — поцікавилася Сільвія, відчуваючи, як прискорюється ритм серця.

— Темні тіні, що криються серед нас, — відповів він спокійно, але серйозно. — Ті, хто чекає помилки.

Випробування продовжувалися. Наступним етапом було завдання на спільну роботу з магічною енергією: студенти повинні були створити міст із чистої магії, що пролягав через глибоку прірву, що розділяла дві частини двору. Тільки злагоджена робота розкриє їхні справжні здібності.

Сільвія подивилася на Амрама. Їхні серця бились у схожому ритмі, і вона відчула, що їхні магічні сили можуть взаємодіяти. Вони встали навпроти прірви, підняли руки, і потік енергії потягнувся від їхніх долонь, змішуючись у сяйві світла, що перетворювалося на тонкий, але міцний міст над прірвою.

— Вражаюче, — промовила наставниця, пані Еліра, уважно спостерігаючи за ними. — Не кожному вдається поєднати енергії так гармонійно.

Але раптово щось змінилося. Легкий вітер перетворився на холодний подих, і тіні навколо ожили. Темні фігури з’явилися на краю двору, їхні очі сяяли червоним. Амрам відчув, як прокляття, що спить у його венах, заворушилося, нагадуючи про небезпеку.

— Відступати не можна, — промовив він, стискаючи кулаки. — Вони хочуть нас налякати.

Сільвія вдивлялася в темні форми, відчуваючи страх, але водночас всередині розцвів рішучий спалах. Вона підняла руки, промовляючи закляття, яке навчилася тижнями, і міст загорівся яскравим світлом, відбиваючи темні фігури.

— Ти… ти справді сильна, — сказав Амрам, стоячи поруч, і з його погляду зникло напруження. — Я відчуваю твою енергію.

Сільвія відчула дивне тепло, що розливалося по тілу. Це було не лише магічне злиття сил, а й відчуття близькості, якої вона раніше не знала. Їхні долі спліталися, і кожен подих ставав частиною великого ритму.

Випробування закінчилися успішно. Наставниця кивнула, задоволено усміхаючись, і дала знак іншим студентам відійти. Але Сільвія знала: це лише початок. Темні тіні не зникли. Вони чатували, чекаючи моменту, коли слабкість проявиться.

— Ми повинні бути готові, — прошепотів Амрам. — Те, що ми бачили сьогодні, — лише натяк. Вони сильніші, ніж здаються.

Сільвія кивнула, відчуваючи, як серце її стискається. Вона розуміла: попереду випробування будуть ще складніші. Але тепер поруч був Амрам, і разом вони зможуть пройти крізь будь-яку небезпеку.

Після випробування настав час відпочинку. Академія ожила по-іншому: студенти обговорювали події, сміялися і ділилися враженнями. Але Сільвія не могла відвести думки від Амрама. Його темні очі, загадкова посмішка і присутність, яка одночасно заспокоювала і збуджувала, залишалися у серці.

— Ти думаєш, ми зможемо пройти всі випробування? — запитала вона, коли вони залишилися на балконі академії, дивлячись на нічне місто.

— Так, — відповів Амрам. — Якщо будемо разом. І якщо серця не злякаються темряви.

Тим часом у тінях Академії щось шепотіло. Древня магія, прокляття Амрама і таємниця Сільвії сплелися в один вузол, який потребував розв’язання. Хтось або щось стежило за ними, чекаючи моменту слабкості. І ця ніч була лише початком великої гри, де на карту ставалося більше, ніж просто життя.

Сільвія відчула, як легкий вітер грає з її волоссям, і внутрішнє передчуття сказало їй: доля тільки починає випробовувати їх. Їхні серця билися в унісон, а магія навколо стала яскравішою, наче сама Академія готувалася до майбутніх подій.

Вони ще не знали, що вже сьогодні зробили перший крок у світ, де магія, любов, заборонені почуття і давні клятви переплітуть їхні долі назавжди.