Глава 1. Тінь пророцтва(Частина 1)

Ніч опустилася на Академію Чарів повільно, немов важка завіса, що розкриває світло місяця лише фрагментами. Вежі сяяли срібним світлом, а тіні дерев витягувалися по кам’яних стінах, що здавалося, самі дихають. Сільвія стояла біля високого вікна своєї кімнати, обхопивши коліна руками, і вдивлялася в місто, що мерехтіло світлом ліхтарів. Її серце билося швидко. Завтра почнуться випробування, від яких залежатиме її майбутнє. Вона знала: одне неправильне рішення — і роки навчання можуть зникнути марно.

Її думки металися, як вітри осіннього вечора. Все життя вона мріяла про магію, читала древні манускрипти і вивчала закляття, але тепер страх змішувався з трепетом. Вона відчула холодок на спині, ніби хтось невидимий спостерігав за нею, але коли озирнулася, кімната була порожня.

— Ти знову не спиш? — тихо промовила сусідка по кімнаті, Мірана, присівши на край ліжка. Її темне волосся спадало на плечі, а очі світилися допитливістю.

— Я… просто думаю, — відповіла Сільвія, не відводячи погляду від міста. — Здається, все навколо шепоче мені його ім’я.

— Чиє ім’я? — спитала Мірана, нахиляючись ближче.

— Амрам… — вимовила Сільвія ледве чутно, і волосся на її руках піднялося від дивного передчуття.

Це ім’я з’являлося у її снах останні тижні. Високий юнак із темними очима, прокляттям на плечах, що ніби вже знав її серце. Щоночі його образи приходили у сни, і після кожного вона прокидалася з дивним відчуттям: він десь поруч.

Далеко від Академії, у глибокому лісі, Амрам тихо ступав по м’якій траві. Його пальці були поранені, і краплі крові падали на старий кам’яний вівтар, залишаючи темні сліди. Він знав, що прокляття роду завжди супроводжуватиме його — навіть у снах він чув голоси минулого, які шепотіли про смерть і таємниці.

— Час наближається. Вона прийде, — промовив невидимий голос із темряви, пронизуючи його свідомість.

Амрам стиснув кулаки. Серце його билося швидко, але відчуття тепла в душі було дивним і неприємним водночас. Він не вірив у пророцтва, але підсвідомо знав: уникнути цієї зустрічі неможливо. Кожен крок крізь ліс, кожен подих наближав його до Академії і до Сільвії, до тієї долі, що визначить майбутнє світів.

Наступного ранку Академія заповнилася гомоном і шумом. Студенти бігали коридорами, несучи книги, чарівні палички і свитки. Хтось намагався пригадати формули заклять, хтось шепотів один одному таємниці, що їх наставники навряд чи помітили б.

Сільвія крокувала вузькими сходами до великого залу, де почнеться випробування. Вона вдивлялася у знайомі стіни, покриті древніми рунами, відчуваючи, як магія Академії жевріє у повітрі. Легка вібрація, що йшла від стін, змушувала серце битися швидше, ніби сама академія передчувала її кроки.

— Ти готова? — голос наставниці, пані Еліри, прозвучав м’яко, але владно. Її бурштинові очі проникали крізь усі сумніви Сільвії.

— Так, пані Еліра, — промовила Сільвія, намагаючись стримати хвилювання.

— Пам’ятай: твоє серце — найсильніша зброя. Сьогодні перевірять не лише твої знання, а й душу.

Амрам ступав у портал між вимірами, який тихо замерехтів у глибині лісу. Світ навколо спотворився, і він відчував, як магія проникає в його тіло. Кожен крок крізь портал робив його ближчим до Академії, до Сільвії, до долі, яку він не міг змінити.

Як тільки він опинився в центральному дворі Академії, Сільвія відчула дивне тремтіння. Легкий вітер підняв її волосся, а серце прискорило ритм. Він стояв перед нею, високий, темний, мов ніч, і водночас дивовижно близький. Їхні погляди зустрілися, і світ завмер на мить.

— Ти… ти з моїх снів? — прошепотіла вона.

— Можливо… — відповів Амрам тихо. Його голос був спокійний, але наповнений силою. — Я тут, бо доля так вирішила.

Навколо них магія тремтіла, немов живий організм. Сільвія відчула легкий холодок, що пробіг по спині, і зрозуміла: сьогодні починається випробування, від якого залежатиме не лише їхнє життя, а й баланс світів.

Вони зробили перший крок разом. Тіні старих стін стежили за ними, ніби живі, а легкий вітер ніс передчуття пригод і небезпеки. Сільвія глибоко вдихнула і відчула, як серце її відкривається перед майбутнім випробуванням.

Амрам стояв поруч, готовий пройти через будь-які труднощі. Їхня історія тільки починалася, і вже перші хвилини разом відчувалися як величезний, невідомий шлях, сповнений магії, таємниць і забороненого кохання.