АКТ 2

“Усе почалося раніше , коли туга не гупала у двері”

Я був молодим курсантом , що тільки перевівся у слідчий комітет Гарлема. Зайшовши туди я відчув тиск колег , тугий сигаретний дим, хтось сидів за папками зі справ , хтось курив обговорюючи нове вбивство , і тільки він сидів за столом дивлячись у вікно.Він був невисокий, десь під метр сімдесят , в гарній спортивній формі з укладкою на голові, чорнявий, коп. Я зразу ж зрозумів хто він, не гаючи часу я покрокував до його столу. Підійшовши ближче промовив по стійці струнко , як і навчали в академії.

—Сер. Поліцейський детектив Сем Крафіл, прибув під ваше розпорядження.– Із запалом в очах трішки голосніше промовив я.

Звернувши увагу на мене, він з посмішкою промовив.

—Тихше ,хлопче, не здіймай галас, бачиш люди працюють,сідай он туди.–він показав на стіл справа відразу перед ним.

Я повернувсь та з захватом почав розкладуватись на новому місті, очікуючи свій перший виклик. Через кілька хвилин продзвенів дзвінок на телефон капітана,узявши слухавку він змінився в лиці з задумливого обличчя воно стало знервованим.

—Малий, на вихід справи не чекають– промовив проходячи повз мене та водночас надягаючи рукав куртки він.

Я не гаючи часу взяв з собою пальто та ринув за ним у двері.

—Сер, а куди ми їдемо.

—Всі питання в машині , ми поспішаєм.

Сівши у машину я відчув той самий аромат кави в перемішку з потом.

—І так малий , я тобі не сер , Можеш називати мене Джефф,–задумавсь та додав–одружений?

—Ні,сер..тобто Джефф, абе маю наречену.–згадавши Кетті,серце забилось швидше.

—Це проблема.–протягнув зі смутком в голосі він– бач робота тяжка у нас, вигорання і такого подібного купа, щей небезпека для неї…

Не дослухавши його я промовив 

—Вона у безпеці, я любою ціною її захищу.–стійко сказав я

—Ну дивись ,малий, я попередив.І так що до діла, у нас вбивство, та підозра на самовбивство.–у цей момент я здивовано підняв брови–Хочу щоб ти проявив себе , та показав рівень підготовки.–підморгнув Джефф та додав газу.

На місці , ми увійшли у квартиру і я застиг в жаху.

Понівечена жінка з дитиною в утробі , біля якої висів чоловік старшого віку. До нас підійшов колега та звернувсь до Капітана.

—Сер, подвійне вбивство, жертва Мері Дек та Ганс Джек. Попередній аналіз дав висновок , що жінка померла від значної кількості ран та крововиливу ,а чоловік від задушшя.

—Кхем. Не подвійне, а потрійне вбивство–твердо промовив Джек, та кинувши мені у сторону жертв–Уперед ,працюй.

Я одягнувши рукавички , підійшов до жінки з дитиною та почав думати у голос.

—Жінка років двадцяти двох, блондинка. Засмага на тілі , знач недавно була у відпустку.Плід досить великий ,шостий-сьомий місяць вагітності. 

Відійшовши від неї підійшов до чоловіка.

—Хмм…, чоловік старший, по віку біля сорока чи п'ятдесяти років. Брюнет, загара нема , знач чи не літав чи не виходив з готелю.–зловивши задовільний погляд Джеффа, я почав більш краще шукати деталі.– петля надійно закріплена на балці покрівлі.

Задовільно я кивнув сам собі та підійшов до Джеффа, який уже усе зрозумів. 

—Що ,малий, уже зрозумів?–із усмішкою запитав Джефф.

—Авжеж. Він досить кремезний для свого віку , але і він б не дістав до петлі без допомогли стільця, а його  немає ні під ним , ні збоку.

–Молодець, я думав ти довго розбиратимешся.

—Дякую, це честь почути похвалу від вас.–Із гордістю видав я.

—ну ну не задирай носа , вбивця на волі чи забув?

Як камінь по голові , так і ці слова втягли у реальність.

—Ні сер , потрібно спіймати цього покидька.

Це була перша справа, перша справа яку я отримав і від якої постраждав.

Ми ловили цього вбивцю місяців п'ять.Я уже вийшов на його слід ,марив як спіймаю і закрию покидька.Та одного зимового вечора, купивши букет та пляшку червоного вина я прямував додому.

—Річниця, нам уже три роки.

Я обов'язково після закриття справи зроблю їй пропозицію.Кетті мила Кетті.

Увійшовши у під'їзд будинку, я без сумніву піднявся на шостий поверх, взявшись за ручку дверей , вони відчинились.

—Ох люба знову не зачинилась.

Увійшовши у дім , я вдихнув аромат м'яса.

—Мила, ти знову не зачинилась. І скільки разів тобі казати , що всякі психі ходять по вулицям , не будь такою безпечною.–Радісно та м'яко вигукнув я знімаючи одяг та взуття.

—Мила!?–промови я та попрямував до кухні.

Її не було, ні на кухні, ні у вітальні, у голові почалась паніка “А що якщо хтось..” та ні , відганяв я погані думки. Підійшовши до дверей спальні я відчув солодкуватий-металевий присмак у роті.

—Мила..

Відчинивши двері я жахнувся.

—Ні.Ні.Мила!–кричав я підбігши до неї.

Вона лежала холодна , моя прекрасна дівчинка, її руде волосся було завите, акуратне і миле плаття було розідране.

У неї був жах в очах, на її тілі був розріз у формі латинської літери уай. Одна з рук була прив'язана до ліжка як і ноги , а інша мала відкритий перелом.

Біля неї лежала темно червона пір'їна та шмат паперу,узявши який я прочитав

“

Любий детектив, вона просила про допомогу. Та ти не прийшов, ця чудова шльондра звала тебе, а ти ганявся за мною поки ми розважались. Чекаю твого наступного кроку 

З повагою твій Ф

“

 Я зірвався з ліжка та панічно набирав мобільний телефон Джеффа. З іншого кінця почувся голос.

—Так, малий що так?

—Блять , ця сволота була у мене дома , цей сучий син був тут поки мене не було.Джефф–перейшовши на сльози промовив я– її нема. Кетті померла, він… він убив її.

—Зараз буду , малий, тримайся – викрикнув у трубку Джефф.

Усе було як у тумані, чийсь крик , Мене відштовхують забираючи її з мох обіймів.