Глава 5. Кохання чи справедливість?

За ці дні, що минули від початку справи, між Майком та Дженною виникло щось, що не можна було пояснити лише робочими обов’язками. Спільні години на вулицях міста, на місцях злочину, у слідчому управлінні — усе це поступово стирало дистанцію між ними. Майк бачив не лише рішучу журналістку, а й тендітну, емоційну людину, яка прагнула правди будь-якою ціною. Дженна відчувала поруч з ним безпеку та підтримку, але водночас тривогу: адже його брат потенційно був винен у смерті Сари, і це ставило їхні стосунки під сумнів. Минуло ще чотири дні. Дженна невтомно працювала над журналістським розслідуванням, розкривала корупційні схеми та махінації Тома Вудса. Її матеріали були ретельними, детальними, і в них не залишалося жодного сумніву — незаконні дії, фінансові махінації та приховані прибутки виявилися систематичними. У цей час Майк залишався поруч, консультував, допомагав збирати факти, але й водночас спостерігав, як вона крок за кроком доводить справу до логічного завершення. Справа про вбивство Сари Стоун та Джулії Батто не була завершена, але через велику кількість справ, що падала на плечі прокурора Картера , після того як головний прокурор міста Харлін , Еван Нікс покинув пост через проблеми зі здоровʼям . Проте присутність Дженни в житті Майка додавала йому сил. Їхні погляди дедалі частіше перетиналися, а слова, які вони обмінювалися, вже не були лише про роботу. Взаємна повага, спільні переживання і тягар відповідальності зливалися в тиху напружену близькість, яку не можна було ні заперечити, ні відштовхнути. Вони навчалися розуміти один одного без слів, відчувати настрої і думки, які залишалися непомітними для всіх інших. У цьому хаосі, серед злочинів, небезпеки та інтриг, зародилася тихa, непомітна і водночас потужна іскра почуттів, яка могла змінити усе.

Том Вудс, який не міг покинути Харлін до повного з’ясування своєї причетності у справах, того ранку отримав офіційне повідомлення: його викликають до слідчого управління для обвинувачення та можливого затримання. Прокурор Майк Картер і комісар Дейл Пот вже мали достатньо доказів щодо його участі в юридичних махінаціях, пов’язаних із нелегальним бізнесом Сари та Джона.

Том приїхав у слідче управління з гордим і зухвалим виразом обличчя, наче не помічав серйозності ситуації. Він сів навпроти Майка та Дейла, намагаючись контролювати обстановку словами та тоном, але його очі видавали хвилювання, що рідко траплялося з ним на публіці.

— Мене звинувачують у всьому, що робив Джон? — нахабно запитав Том, намагаючись перевести провину на іншого.

— Махінації підтверджені документально, — сухо відповів Майк. — Ми маємо всі докази.

Дейл уважно стежив за Томом і водночас обережно кинув  поглядом на Майка , ніби передчуваючи, що за цією ситуацією ховається ще щось.

Саме в цей момент Майк отримав повідомлення від Дженни про нову інформацію, яка несподівано змусила всіх озирнутися. На фото, надісланому Джеймсом, зображена коробочка зі слідами опіоїдів та рукавичка, начебто залишена Джоном , адже є фото з соцмереж які підтверджують, що це його аксесуари.

— Поки що це лише підказка, — зауважив Майк, але підсвідомо відчув, що цей слід може серйозно заплутати справу. Всі розуміли: якщо ця інформація підтвердиться, Джона можна буде підставити за вбивство Джулії.

- Мені терміново треба побачитись з Дженною, яким чином Джеймс взагалі дістав такі вагомі докази?

Дженна стояла на березі, вітер розвівав темно-русе волосся, а великі зелені очі блищали від напруги. Майк підійшов до неї, тримаючи в руках термос із кавою.

— Дженна, — почав він обережно, — я все перевірив. Але не розумію, як Джеймс міг дістати такі вагомі докази, про які поліція навіть не здогадувалася.

Дженна скривилася.

— Ти серйозно ставиш під сумнів мої джерела? — голос її здригнувся.

Майк підняв руки, ніби вибачаючись.

— Я не сумніваюся в твоїй професійності. Просто… дивно, що Джеймс опинився попереду всіх.

—Він допомагає справі! — перебила його Дженна. — Він же не винен у смерті Сари, Майк. Він хоче, щоб правда вийшла назовні.

Майк похитав головою.

— Мені важко судити про його мотиви, але обставини виглядають дивно…

Дженна відвернулася, гіркота в очах:

— Тобі легше підозрювати всіх навколо, ніж довіряти мені… Чи наші стосунки знову під питанням?

— Добре, Дженна… Ти права, — сказав він нарешті, голос став м’якшим. — Я погоджуюся, що прямих мотивів у Джеймса приховувати правду не було. Він просто намагався допомогти.

Дженна злегка посміхнулася, але не відразу відповіла:

— Саме так. Іноді навіть нам, журналістам і слідчим, складно розпізнати добро там, де воно є.

Майк похитав головою, ніби злегка розслабився:

— Тоді я буду більше довіряти твоєму судженню. Але ти теж мусиш пам’ятати — я відповідаю за закон і факти, навіть якщо іноді це йде проти серця.

Дженна тихо видихнула, відчуваючи, що між ними з’явився невидимий компроміс:

— Я зрозуміла. Тоді будемо працювати разом, але кожен у своїй сфері — ти за законом, я за правдою.

Вони обмінялися коротким поглядом, що містив більше ніж слова, і Майк розвернувся, сів у машину та рушив до слідчого управління.

У кабінеті Дейла Потта вже стояв запах кави й паперових документів. Майк, знявши мокрий плащ, сів навпроти колеги.

Добре, — почав він, — на даний момент у нас є кілька здогадок, але жодної впевненої точки. Що ти думаєш про можливий хід справи?

Дейл похитав головою, переглядаючи папку з нотатками:

— Можливий варіант такий: по-перше, Сару міг вбити Том Вудс. Мотив? Вона знала занадто багато про махінації, що йшли через його юридичну компанію та бізнес Джона. Він міг вважати, що видаливши її, убезпечить себе та інші учасники схеми. Плюсом він і сам міг займатися тим чим займалася Сара, та не витрачати на неї час.

— А Джулію? — запитав Майк.

— По тих самих причинах, — відповів Дейл. — Вона знала про незаконні операції, могла піддаватися впливу чи шантажу. Можливо, хтось вирішив прибрати свідка до того, як вона зможе щось розповісти слідству. Джулія надсилала погрожуючі листи Сарі, щоб та злякалася і перестала цим займатися.