69. Останній крок за поріг та нові обрії

​Гоґвортс гудів, наче велетенський розтривожений вулик. 
Сьогоднішній день був особливим, він був просякнутий солодким ароматом завершення та водночас гірким присмаком розставання. 
Школа прощалася не просто з черговим випуском, а зі своєю найнезвичайнішою викладачкою, чиє ім'я вже встигло стати легендою серед молодших курсів.

​Терра стояла посеред свого кабінету Захисту від Темних Мистецтв — місця, яке за цей час стало для неї справжнім прихистком. 
Вона востаннє повільно перевіряла шухляди важкого дубового столу, торкаючись кінчиками пальців шорсткої поверхні.
Її диплом про складання всіх екзаменів Н.О.К.К. екстерном, отриманий за спеціальним дозволом Міністерства та Макґонаґал, лежав у сумці поруч із паличкою та парою особистих речей. 
Вона була професоркою, яка за цей короткий час встигла навчити учнів не просто магії жестів чи точності формул, а вмінню виживати в найтемніші часи й, що найважливіше, залишатися людьми, коли світ навколо втрачає людське обличчя.

​Важкі дубові двері відчинилися з характерним скрипом, і до кабінету, наповнюючи його галасом і теплом, увійшла решта їхньої шістки.
​— Професорко Гаріо, — Рон жартівливо, але з глибокою повагою вклонився, мало не зачепивши носом підлогу, — ваші найнеслухняніші учні готові до свого останнього, позапланового уроку.

​Герміона, яка обома руками притискала до грудей сувій із офіційними результатами екзаменів (звісно, вона перевірила їх першою для всієї компанії, ледь не вирвавши папери з рук сови-кур'єра), буквально сяяла зсередини, наче на неї наклали закляття вічного світла.

​— Ви тільки подивіться на це! Це ж неймовірно! — вигукнула вона, розгортаючи сувій. 
— У мене «Неймовірно» з усіх дванадцяти предметів! Жодної помилки, жодного зауваження!
​— Вітаю, Грейнджер, це справді було... очікувано, — хмикнув Драко, ліниво й граційно заходячи слідом за іншими. Він виглядав як справжній лорд, навіть у звичайній мантії. 
— Але мушу тебе трохи засмутити й опустити на землю. У мене теж усюди «Неймовірно», за винятком Гербології. 
Ці кляті стрибучі цибулини явно не оцінили моєї витонченої аристократичної манери поводження з ними.
​— Малфой, у тебе всього лише «Вище очікуваного» з Гербології? — Рон буквально засяяв від щастя, його обличчя розпливлося в широкій посмішці. 
— Ха! Значить, я таки обійшов тебе хоч у чомусь! У мене «Неймовірно» з Гербології — дякуючи Невілу, який вивчив зі мною кожну травинку.
І, тримайтеся міцніше, я склав Зілля на «Вище очікуваного»! Снейп би перевернувся в труні, якби дізнався.

​— Отже, якщо підбити підсумки нашої спільної праці, — урочисто підсумувала Герміона, поправляючи окуляри, — ми — найуспішніша шістка за всю історію Гоґвортсу. 
У професорки Гаріо — диплом екстерна з відзнакою та трохи викладацького стажу, у нас із Драко — запекла боротьба за першість у рейтингах, у Рона — офіційне запрошення до Аврорату, а у Джинні та Діна — найкращі результати на своїх потоках.
Ми просто легендарні.

​Вони виходили із замку повільно, наче намагаючись закарбувати в пам'яті кожен камінь, кожну горгулью. 
Сонце вже почало сідати за обрій, фарбуючи озеро в криваво-золоті кольори. Шлях від головних дверей до меж, за якими була дозволена трансгресія, ніколи раніше не здавався таким коротким.
Розмова сама собою, без зайвих зусиль, перейшла на те, що чекає їх за межами цих стін.
​— Знаєте, Міністерство вже прислало мені другий лист за цей тиждень, — порушив мовчання Рон, дивлячись на свої черевики. 
— Вони реально наполягають, хочуть бачити мене в Аврораті.
Кажуть, їм потрібні люди, які знають темну магію не з книжок.

​Терра раптово зупинилася і подивилася на друзів.
У її погляді було стільки сили, що всі мимоволі замовкли.
​— Я піду з тобою, Роне. 
Я вже прийняла це рішення кілька днів тому, крім того мені теж прийшов лист. Аврорат — це те місце, де я зможу реально допомагати людям. 
Я хочу зробити все, щоб нікому більше в цьому світі не довелося ховатися під масками, змінювати особистість чи тремтіти від страху перед завтрашнім днем.

​На мить запала тиша. 
Друзі переглянулися.
Потайки вони всі сподівалися, що після всього пережитого Терра обере спокій, затишний будинок і тихе життя. 
Але, дивлячись у її рішучі, палаючі очі, вони зрозуміли — це її істинний шлях, її покликання.
​— Ми не відразу це приймемо, і я точно буду бурчати з цього приводу щовечора, — пробурчав Драко, але при цьому він міцніше й ніжніше стиснув її руку, переплітаючи їхні пальці. 
— Але знай: я буду твоїм найнадійнішим тилом. Я буду тим, хто залатає твої рани й завжди чекатиме вдома.
​— Ну, якщо ви двоє збираєтеся ловити злочинців і ризикувати головами, то мені доведеться впритул зайнятися законами, — Герміона гордо випрямила спину, і в її очах з'явився той самий небезпечний блиск, який віщував великі зміни. 
— Я вступаю в Магічну Академію Права. Моя мета — крісло Міністра магії. І я змушу це Міністерство працювати на людей, а не на власні кишені.
​— А ти, Малфой? Які твої плани на підкорення світу? — запитав Дін, усміхаючись.
​— Я вступаю на Вищий курс Педагогічної Магії та Управління, — спокійно й виважено відповів Драко. 
— Я хочу повернутися в Гоґвортс. З часом, коли наберуся досвіду, я планую стати Директором цієї школи. Гоґвортсу потрібен хтось, хто зможе нарешті побудувати міцний міст між факультетами, хто зруйнує стіни між Слизерином і Гріффіндором раз і назавжди. Я знаю, як це зробити, бо я сам пройшов цей шлях.
​— Директор Малфой? О, це звучить не просто солідно, це звучить як початок нової ери, — Джинні весело засміялася, підкидаючи свою сумку. 
— А я от не збираюся киснути в кабінетах. Мені сьогодні прийшло офіційне запрошення від «Гарпій Голігеда». Професійний квідіч! Буду вибивати дурощі з суперників на очах у всієї країни.
​— А я піду в Артефактори, — додав Дін Томас. 
— Вже домовився про стажування. Хочу створювати речі, які будуть реально захищати людей. Моя мрія — поєднати високу магію з маглівськими технологіями. Створити щось таке, що врятує життя не одному чарівнику.