27 розділ

Марк

  Коли Аля пішла спати, ми ще розмовляли.

  — Олено Володимирівно, ви ж будете їхати обирати будинок?

  — Так, у суботу поїду подивлюсь. Щось сталось?

  — Ні, просто не хочу Алю саму залишати, якщо ви не проти. Ті кого ми шукали, наче, заспокоїлись. Сьогодні ми про них навіть не чули.

  — Ні, звісно, я не проти, можеш залишатись.

  — Дякую. Я піду, бо сам вже засинаю. Добраніч.

  — Добраніч.

  — Добраніч.

  Олена Володимирівна і Кріс, теж розійшлись. Коли я ліг біля Алі, і обійняв її, щось здалось мені дивним. Я доторкнувся до її лоба, і прошепотів.

  — Чому ж ти так часто хворієш?

  Я попросив у Олени Володимирівни термометр. У Алі справді була температура, але не висока. Я ліг біля дівчини, і обійняв її. Вона притиснулась до мене сильніше. Вдихаючи її ніжний запах, я заснув.

  Ніч пройшла на диво добре, якщо не враховути сильного кашлю.

  Зранку, я прокинувся від сильнішого кашлю. Подивившись на Алю, вона ще спала. Коли я нарешті збудив її, вона притиснулась до мене зі всієї сили, і почала кашляти ще сильніше.

  — Чшшш, все добре.

  Аля трохи заспокоїлась, але ще кашляла. Я відніс дівчину на кухню, і дав їй води. Вона випила, і кашель припинився.

  — Дякую, — сказала вона хриплим голосом.

  — Тихо. Не говори. Я зараз чай зроблю, — сказав я, і ввімкнув чайник. Аля кивнула, — Горло сильно болить? — дівчина знову кивнула.

  Горло у неї було червоне. Я зробив Алі чай. Коли вона пила, то кривилася через біль.

  — "Дякую," — не думав, що їй знову потрібно буде говорити жестами.

  — Немає за, що, — мені зателефонувала Олена Володимирівна,— Іди в кімнату я зараз ліки принесу.

  Аля кивнула, і пішла. Я відповів.

  — Привіт, Марку. Я хотіла спитати, як Аля?

  — Доброго дня, Олено Володимирівно. З Алею все добре, майже.

  — Тобто, майже?

  — Аля захворіла. Таблетки і спреї, у вас там де термометр?

  — Так. Там всі ліки. І ще є у шухляді, біля папуги. У верхній, наче.

  Я пішов у кімнату, де був папуга.

  — Під вазою?

  — Так. З Алею, щось серйозне?

  — Ще не знаю. Тільки горло дивився. Коли огляну, я вам напишу.

  — Гаразд. Я чекатиму.

  — Гаразд.

  Я взяв все, що мені потрібно, і пішов до Алі. Коли я зайшов, то дівчина лежала вкрившись ковдрою, і відвернувшись до стіни. Я поклав ліки на її робочий стіл, і ліг біля Алі.

  — Аль, тобі холодно? — вона кивнула, і я почув тихе схлипування. — Зайчик, повернись до мене, — вона похитала головою в різні сторони, і знову схлипнула. Я поцілував її у маківку, і продовжив питати, — Тебе хтось образив? — знову легке похитування. — Чому ти плачеш?

  — Я... не... плачу, — дівчина сильно захрипла.

  — Сонце, не говори, ти вже захрипла, через те, що плачеш. Тільки скажи хто тебе образив.

  В цей момент я відчув вібрацію, Аля одразу сильніше заплакала. Я не міг бачити її сльози, тому повернув її на спину, і провів пальцями по опухлих щоках, витираючи сльози. Аля хотіла повернулась назад, але я не дав. Я міцно обійняв її, і цілував скрізь де міг: очі, щоки, ніс...

  — Аль, зайчик, скажи, що сталось, будь ласка, — її телефон знову завібрував, дівчина знову притиснулась до мене, — Що сталось? Аль, я не можу бачити твої сльози. Будь ласка...

  — Знову... — вона не змогла сказати. Кашель перебив її.

  — Однокласники? — я дав їй води, яку приніс з ліками, кашель припинився.

  — Так. Вони дізнались, що я з Маріуполя.

  — Покажеш, що вони пишуть? — я питав у неї, оскільки, не міг змушувати її показувати переписування з однокласниками.

  Аля нічого не відповіла. Вона просто взяла телефон, розблокувала його, і віддала мені. Коли я читав, то притискав Алю сильніше. Однокласники знущались з неї, одні питали, чи ще цілий її будинок, інші звинувачували, що вона просила того, що там відбувалось, а тепер тут живе. Діставалось не тільки моїй дівчинці, але і її подрузі. Схоже вона теж переїхала.

  Я відклав телефон, і заспокоював Алю. За кілька хвилин, вона заспокоїлась, і вже майже спала.

  — Аль, давай я тебе огляну, ти вип'єш ліки, і можеш спати, — дівчина кивнула.

  Я оглянув дівчину. Це була звичайна ангіна. Але вона кашляла, гірше. Я здогадувався, що привело до такого стану, але в Алі питати не хотів. Я боявся, що її стан погіршиться. Аля випила ліки, і лягла спати.

  Я написав, Олені Володимирівні, і Крісу...