ДРУГА ФАЗА

— Ти впевнений у своїх припущеннях? — укотре запитав Василь друга, дивлячись на невеликий, зарослий травою пагорб. Ілля ще раз подивився на карту, хоча потреби в цьому не було жодної.

— Впевнений, — твердо відповів Буслаєву.

— Можна глянути? — простягаючи руку, спитав Перекоп.

Ілля віддав ученому пергамент, і поки ті вкотре розглядали зображення, почав діставати з кузова пікапа мотокосу. Потрібно було прибрати траву, що заважала, з кургану. Звільнення потрібної ділянки від трави зайняло трохи більше півгодини. За цей час Грищенко вбив дерев’яні кілки по периметру, вказаному Перекопом, і разом із Василем натягли огороджувальну стрічку.

— Ось дивись, — показав на дублікат карти Перекоп. — Я ще раз перевірив твоє припущення про місце, вказане на карті, і моя думка повністю збігається з твоєю. Іншого такого відповідного кургану в цьому квадраті ми знайти не зможемо, хіба що його зрівняли із землею. Однак я теж схиляюся до цієї точки. Далі: три знаки знаходяться в центрі пагорба, дванадцять по колу навколо кургану, як можна припустити — поховання знатного воїна. Так от, за моїми розрахунками, тільки два знаходяться під недоторканою землею по різні боки, — Максим Миколайович по черзі тицьнув пальцем у знаки і продовжив: — Перші чотири з одного боку — під асфальтовою дорогою, інші чотири — в розораному полі. Якщо асфальт ми ламати не будемо, то до решти восьми дістатися реально. Оскільки знаки по колу виконують захисну функцію, зняття більшості з них передбачає руйнування можливого захисту. Пропоную почати із восьми окружних рун.

Замовчавши ненадовго, Перекоп продовжив занудно говорити, читаючи лекцію для студентів.

— Розкопки земляних курганів методом секторів та кільцевих траншей. Цей метод дослідження середніх та малих земляних курганів у степових та лісостепових зонах країни без застосування розкопувальної техніки широко поширений. З його допомогою досліджують кургани розміром приблизно до 30 м у діаметрі. Процедура дослідження складається з підготовчих, передрозкопувальних робіт, розкопок насипу та дослідження самих поховань.

Курган розділяється брівками на чотири сектори з напрямками на всі боки світу.

Після викреслення плану та профілів можна приступити до розкопок кургану лопатою. Розкопки ведуться секторами. При цьому, залежно від кількості землекопів, розмірів кургану та наявності підручних засобів, наприклад нош, невеликого транспортера, для перекидання землі можливі різні варіанти їх проведення. Тому можна розкопати спочатку один із секторів повністю. Ця частина буде хорошим орієнтиром при подальших дослідженнях насипу, оскільки дозволить судити про шари, що становлять курган; також можуть виявитися викиди або могильна яма.

Можна дослідити відразу два сусідні сектори (половину кургану) або вести розкопки за допомогою так званих кільцевих траншей. Для цього від краю кургану відкладається дво- або триметрова траншея по всьому колу кургану. Спочатку повністю розкопується крайня кільцева траншея рівня поверхні материка, досліджується, викреслюється план і визначаються шари оголених ділянок профілів кургану.

Якщо в траншеї немає могильних плям, залишків будь-яких конструкцій, то при розкопках центральної частини кургану землю можна скидати в досліджену траншею. Однак цей спосіб не дає можливості подивитися на курган у цілому після зняття всього насипу.

— Приступимо, — потираючи долоні та перебивши вченого, схопив лопату Василь.

Гущин подивився на Перекопа; той явно чекав на рішення засічника.

— Приступимо, — підтвердив завзяття свого друга Ілля.

Вісім знаків зайняли цілий день, до пізнього вечора. Нічого суттєвого виявити не вдалося: пару монет та один покритий патиною від старості акінак. Василь засумнівався у правильності визначення точок пошуку. Перекоп стомлено пояснив неспокійному й невгамовному шукачу скарбів, що поховання, яке вони розробляють, дуже давнє — могли зникнути й кістки. Вирішили приступити до основного місця розкопок рано-вранці. Поставивши намет, сторожем залишився на ніч Грищенко. Як стверджував Перекоп, йому не звикати.

Недалеко, в найближчій посадці, з біноклем у руках сидів Грицько. Хухлик уважно розглядав і запам’ятовував. Він встиг тут і поснідати, і пообідати; спина від незмінної пози сильно розболілася. Кілька разів він злазив з дерева і прогулювався, розминаючи затерплі м’язи. Проте не спина була причиною його хвилювання — якусь неправильність він відчував у фахівцях із Центру. Він уже встиг доповісти Березіну про прибуття цих двох та про результат початку робіт. Про свої почуття промовчав; він здогадався: ці фахівці надіслані самим Ємеляном Сергійовичем. Час настав до вечора, і він із полегшенням побачив працівників, які збиралися додому. Один із фахівців, що нагадує величезного орангутанга, залишився замість сторожа. Спочатку хухлик зібрався поїхати відпочивати, але змінив своє рішення і попрямував за автомобілем, вирішивши простежити за другим, хто прибув із Центру. За кермо сів Ілля і, не поспішаючи, з дотриманням усіх правил рушив у бік міста. Підбігши до пікапа, хухлик тихенько застрибнув у кузов і причаївся в кутку за інструментом. З його зростом це було нескладно; правда, побачити дії маленького чортика заважав невеликий морок, накладений самим Грицем для відведення чужих очей.

Вискочив з кузова тільки тоді, коли з неї вийшов Перекоп у центрі міста і попрямував до своєї квартири, що тимчасово знімається. Гриша неквапливо йшов за ним майже до самого під’їзду. Потім акуратно простежив, у якому вікні спалахне світло. Задоволено махнув сам собі головою з гострими вушками, поліз на березу, що росте поблизу. Зручно вмостившись, дістав бінокль. На вікнах квартири штор не було, а тюль не заважала розглянути те, що відбувається всередині. Спочатку нічого суттєвого не відбувалося: прийшов, займався своїми справами, потім почав готувати вечерю. Гриша вже збирався злізти і відійти, як у квартирі з’явилася друга людина. Середнього зросту, одягнений у пристойний костюм, і зі шрамом на лобі, що розсікав ліву брову. Хухлик знову відчув дивну неприязнь до цих людей і невиразне хвилювання. Про що розмовляли ці двоє, чути він не міг, натомість зрозумів по рухах у розмові, хто тут командир. Гриша зашепотів загублені в цьому світі слова, що складаються з рунних букв. І не зміг крізь морок побачити сутність, яка перебуває у квартирі. Зрозумів: хтось чи щось їх закриває, і це зовсім не людина.