На ранок, закінчивши прибирання території музею, всі зібралися на квартирі Буслаєва. Той категорично відмовився залишатися в лікарні і зараз лежав у ліжку з гіпсом на двох ногах.
— Ти про що думав, коли втік з відділення? Хто тут за тобою доглядатиме? — розпікала його Ярослава Федорівна. — Як їсти зварити — допустимо, ми по черзі привеземо. А до туалету? А раптом ускладнення? Чого посміхаєшся?
— Скоро прийде Ксюша, вона все зробить. Та й швидка регенерація незабаром швидко підніме мене на ноги. А зараз давайте розповідайте, чому я лежу як підбитий орел. Ксюші, я вважаю, не потрібно знати про справи нашої служби.
— Орел, пташеня ти ще, — сказала Яга і почала розповідь.
— Багато століть тому, коли відбулася Велика битва і, зламавши серп Мари, закрили всі проходи на інші пелюстки світу на віки, Морена була замкнена в одній із пелюсток. Вплив її на людство ослаб до того часу, що про неї почали забувати. З’явилися інші боги, які витіснили не тільки Великих, а й повністю замінили їх. Навіть укравши їхні священні дні, перейменувавши і перетворивши історію під себе. Правильно кажуть — історію пишуть переможці. Також забули про такого бога, як Чорнобог, який після поразки вирішив причаїтися і будь-яким способом надолужити упущення, визволивши свою Мару. Протягом століть він змінював імена — Карачун, Кощун, Коща, Консус, святий Касьян — і запам’ятався в літописах та казках як Кощій Безсмертний. Йому вдалося стати спочатку дяком Таємного наказу, потім головою Гарматного наказу і нарешті директором засічної варти. Він безсмертний і, змінюючи маски з роками, досяг свого статусу, при цьому не припиняючи шукати уламки серпа. Шукати руками засічників, сам залишаючись у тіні і згодом стаючи не страшним, на зразок такого казкового Кощеюшки. Основних результатів у пошуках досягли твої предки, Іллю, зокрема твій батько. Йому дуже хотілося потрапити до Лукомор’я, до джерела молодості. Віктор завжди не хотів старіти і дуже любив твою матір, бажаючи подарувати їй вічну молодість. Він був одержимий цією ідеєю і домігся свого, хоч і трохи з іншим результатом. Видно, бажання настільки величезне, що струмок подарував йому більше за розраховане. Або покарав…
Коли начебто уламок ось-ось повинен опинитися в руках Чорнобога, твої батьки втікають від його бійців-песиголовців в інший світ і зникають.
Ніж, викутий з уламка, опиняється в недоступному місці для Кощія, проте він безсмертний і вміє чекати. І тут, з подачі Баюна, Ілля приходить у засіку і починає своє розслідування зникнення батьків. І виявляється, було два ножі; весь цей час один із них лежав у нього, Карачуна, під носом. Тут він і зривається, починає діяти грубо й жорстко — за допомогою знову-таки своїх солдатів. А ти, Іллю, як і твій батько, залишаєш його «з носом», тікаючи в інші пелюстки. І коли несподівано повертаєшся назад, у Чорнобога закінчується терпець; він вирішує покінчити з цим питанням раз і назавжди. Іде на вас штурмом сам — що йому може загрожувати, він безсмертний? Всі розповіді про смерть у голці, а голка в яйці — просто навіть не легенди, а казки нашого народу.
А ось тепер скажи, Іллю, куди ти його викинув? Я розумію, що іншого способу перемогти Кощія не було. Що нам чекати?
— Коли він почав крутити своїм мечем, я зрозумів: перемогти не зможу, у нього за спиною сторіччя бойового досвіду. Тікати й кидати нікого не збирався, — Гущин глянув на Марію; та посміхнулася. — І тут згадав, як Василь запропонував викинути ніж в один зі світів. Подумав: навіщо ніж, якщо можна Кощія Безсмертного?
— Куди ти його відправив? — повторив слова Яги Баюн.
— Ну не в Лукомор’я ж. Нема чого йому давати можливість шукати батька з ножем.
— Ілля! — обурено закричали вже одразу кілька голосів.
— Та гаразд. Я подумав: якщо Морена так добре замкнена, а йому дуже хочеться до своєї Марочки — хай туди й вирушає. Кохання та щастя їм там, довгих безсмертних років.
— Романтику мій, — розквітла усмішкою Марія.
— Прикольно, — засміявся Василь.
— Хлопчина, — сказали разом кіт Баюн та баба Яга. — Невідомо, у що це виллється.
— Це ще не кінець.
Кінець.