Повернення

Відпочивши та відновивши сили в селі старців кілька днів, Ілля вирішив повернутись додому у свій світ. Волот повернув йому ножа, і засічник почав умовляти підти батьків разом із ним.

— Пробач сину, наше місце тут, я думаю, ми з тобою ще побачимось. Василина піде з тобою, вона так вирішила. Їй дуже хочеться дізнатися, кому вона повинна віддячити за зраду. Питайте допомоги у Ярослави Федорівни, я їй довіряю, ми її змалку знаємо. Все-таки вона бабуся Василиси та дуже розумна жінка, курирувала не одне покоління засічної варти.

Попрощавшись з батьками і пообіцявши, повернуться, підійшов до найближчого будинку і накреслив на стіні ножем вимовляючи слова: Я Явь, Правь, Навь, Відкрий браму ти мені пройти. У думках було величезне бажання повернутися у свій світ та рідний дім.

Портал відкрився у будинку, в улюбленій кімнаті Гущина.

— Кого я бачу, господар повернувся, — зрадів домовик, — мені ховатись, у нас гості?

— Можеш не зникати це Василіса, вона засічник. За моєї відсутності хтось у будинок приходив?

- Доповідаю в будинку сторонніх не було, за будинком спостереження не ведеться, я б помітив.

Ілля приготував каву та бутерброди, запросивши всіх за стіл мовчки пив каву. Василина приєдналася до нього, а домовик витяг з холодильника молоко з солодкою булкою зневажливо глянув на каву.

Усі дружно мовчали, якщо двоє присутніх чекали на рішення Іллі, то думки наступного крутилися навколо вічного питання: Що робити, і хто винен? Рішення перше підтягти важку артилерію викликати Василя Буслаєва, підтримка йому не завадить Тим більше він упевнений, що Вася такий же молодий засічник як і він. Друге покликати Ярославу Федорівну її порада дуже потрібна, і вона в сторожі дуже довгі роки і може мати своє уявлення хтось чим дихає в їхній службі, і може здогадуватися хтось за всіма цими подіями стоїть. Третє все-таки дізнатися, звідки ноги ростуть і поставити жирну крапку в цьому питанні, бажано відірвавши разом з головою ці ноги. Кому ж таке потрібне джерело молодості? Баба Яга відпадає відразу, вона думала, що її онука загинула, та й не стала б такого робити, тим більше ризикуючи життям коханої онучки Василиси. Кіт Баюн, смішно він вічний як казки, Олексію Івановичу немає резону в молодільній воді з незрозумілими властивостями і результатом. Може Карачун Костянтин Миколайович, але який сенс він же Кощій, той Безсмертний. Помолодшати трохи захотілося? Щось тут не так, може, не джерело причина, сам ніж? Може взагалі подорож планується не в Лукомор'я? То куди ж? Дай відповідь на це питання, може дізнається кому це потрібно.

Ілля подивився на Василису і обернувшись до домовика попросив сходити за бабою Ягою: — Не треба говорити, що тут її внучка, просто скажи я повернувся і дуже прошу зайти для серйозної розмови. Домовик кивнув головою зник де стояв. Гущин дістав телефон, набравши номер: — Зайнятий? Під'їхати можеш? Чекаю, ні нехай залишається в тебе вдома, там безпечніше.

— Оголосився, не запилився та ще й либиться на весь рот, — зайшла в двері Ярослава Федорівна. — і як ти хлопчисько смієш присилати до мене будинків… І розгублено зупинилася, дивлячись на Василису: — Жива моя внучечка.

Поки бабуся з онукою обіймалися, прикотили на байку Василь і Марія.

Гущин несхвально глянув на товариша. Той розвів руками: — Я зробив усе, що міг  якісь умовляння її зупинити не змогли.

Марія стояла біля дверей, не наважуючись зайти, дивлячись на Іллю з якоюсь надією. Він суворо дивився на цю дівчину з безневинним та довірливим поглядом.

- Ти розумієш, що тут небезпечно? Я ж просив тебе сховатися на якийсь час.

Вона мовчки підійшла до нього, подивившись у вічі, обняла поклавши голову на плече: — мені піти? Ілля міцніше обійняв її: — залишся, та й куди тепер іти. Марія підняла на нього очі і посмішка розцвіла на її обличчі. Хлопець трохи нахилившись, поцілував її в ніс: — Хитрюга.

- Так, зате гарна.

— Досить милуватися один одним, сідайте і все розповідайте по порядку, бажано з найдрібнішими подробицями. — наказала Ярослава Федорівна.

Коли Ілля перестав розповідати на вулиці настав вечір. Баба Яга надовго задумалася, а коли почала говорити, найбільше віддаючи накази: — Поки я не повернуся, ви вирушаєте до музею і, закривши його на ремонт, займаєте оборону. Як ви знаєте наш музей колишня чернеча обитель, і в давнину побудована була з метою відображення набігів загарбників. Тож недовгий час протриматися там можна майже від будь-якого ворога. Старшою призначається Василина, за віком та досвідом, вона знає всі можливості обителі, атак же виходи від туди через підземні ходи. Так вони існують, це не казки нашого міста, просто вам пересічним засічникам поки що не треба було про них знати. Відкриєте підвал зі збройовою кімнатою, там багато чого цікавого, візьмете, що вважаєте за потрібне. Не думаю що до вас надішлють поліцію чи війська, немає мотивації а музей та експонати ви охороняєте законно. Може бути напад залишків песиголовців та їх соратників, і думаю вони все-таки намагаються дістатися до вас в нічний час. А оскільки вони воліють тільки холодну зброю будьте на чеку, вони діяти напевно намагатимуться без зайвого звуку. Все зрозуміло? Я їду в центр,спробую  підтвердити одну версію, або спростувати.

Ярослава Федорівна майже одразу пішла поцілувавши на прощання онучку.

Дорогою закупили в магазині продовольство і приїхавши до музею замкнулися одразу склавши графік чергування. Перші дві зміни дісталися дівчатам, потім найскладніші розділили між хлопцями. Марії дісталася найлегша чергування першою, Іллі під ранок. Буслаєв запропонував спуститися в підвал глянути щось зі зброї  серйознішої ніж пістолети. У підвалі відчинивши потрібні двері, всі почали розглядати арсенал. Тут не було сучасної зброї зате вистачало часів першої та другої світових воєн. Василь мовчки підійшов і взяв німецький кулемет Мг 42.

— Не завеликий, — спитала мавка, беручи до рук снайперську самозарядну гвинтівку Токарєва.