Початок. Дивні справи

Ілля подивився у вікно, погода має бути ще та, сірі хмари закрили небо ось ось зірветься дощ, і це літо більше схоже на осінь. Кава в мідній турці почала підніматься, вчасно підхопивши  турку, відставив убік нехай  осяде, каву він любив гарячою  але без осаду. Отже пару шматочків батона нарізати по три шматочки сирокопченої ковбаски і по пласту твердого сиру, в мікрохвильову піч на кілька хвилин і простий гарячий бутерброд до кави готовий.

Добре, як — подумав Ілля, стоячи біля вікна і насолоджуючись кавою, — скоро виходити на роботу, не люблю незрозумілу погоду чи буде дощ.

Приватний сектор добре, вийшов із дому і на своїй ділянці хоч пісні співай, хочеш на городі колупайся. А щоб не працювати землерийкою Ілля засадив усі свої дванадцять соток під садок, фрукти він любить. Особливо яблука та персики, восени намагався на зиму за готувати якомога більше натурального соку з різних фруктів. У саду встановив величезну альтанку з дубових колод, де часто влітку проводив час за книгою і відпочивали разом  з друзями, смажили шашлики в встановленому кованому мангалі.

Ділянка дісталася від батьків після того, як вони зникли і пошуки поліції нічого не дали. Поки не пішов до армії жив із дідусем та бабусею, а за будинком доглядала сусідка бабця Ярослава.

Бабуся була трохи дивною багато розмовляла сама з собою, і багато розповідала різних казок  дітлахам, що живуть поряд. Все про всіх знала і все помічала, він завжди пам'ятає її літом, сидячу на лавці у дворі або біля вікна взимку.

Повернувшись з армії, захотілося бути самостійним і пожити окремо, служба навчила відповідати за себе, та й справа

молода не хочеться ні перед ким звітувати, можливість привести додому дівчину або друзів щоб не вислуховувати старих, що звикли вже до спокійного способу життя.

- Так пора, - голосно гаркнув Ілля, щоб скинути з себе лінощі, через десять хвилин має бути на роботі. Швидко одягнув літній костюм "гірку", привезену з армії в ній зручніше, одягнув тактичні кроси і зачинивши двері будинку на замок підбіг до гаража.

Стрибнувши на сидіння старенького Опеля Вектра, дістався від батька, взяв тангетку в руку — травень, десятий на лінії, перебуваю в центрі.

- Прийнято, один нуль - відповіла диспетчер.

Ось і все він на роботі. Ілля вже близько року працював у службі таксі, після повернення з армії він не міг знайти у маленькому своєму містечку заняття за професією. Свого часу перед армією він закінчив місцевий коледж і отримав диплом інженера механіка і разом з цим права на водіння легковим автомобілем. Випадково зустрів однокласницю, яка працювала диспетчером в одній зі служб таксі їхнього міста, розговорилися, дізналася про його утруднення на рахунок роботи, запропонувала тимчасово попрацювати в них, і замовила за нього слово у начальника служби. Тимчасово розтягнулося на рік.

— Десять нуль, травню — рація заговорила голосом диспетчера, — беріть замовлення. Далі пішла назва вулиці та номер багатоповерхового будинку.

Ілля повернув ключ запалення і машина з півоберта завелася тихенько буркаючи двигуном. Автомобіль хоч і не новий був у відмінному стані гаражного зберігання і хоча зараз він їздив у таксі технічно не поступався новим моделям, Ілля доглядав машину з фанатичною дріб'язковістю. Зараз Опель не тільки його заробіток, але й життя у всіх сенсах, та й сама робота йому подобалася.

Виїжджаючи з двору побачив бабу Ярославу, вона сиділа на лавці перед будинком і лускала насіння. Привітався і подумав, що непотрібної ніякого прогнозу — баба на лаві до сонця. Бабуся завжди відчувала погоду і в сонячні дні завжди знаходила собі роботу чи відпочинок у дворі, причому в погану з будинку майже не виходила.

Забравши пасажира за адресою, Ілля доставив того на залізничний вокзал і залишився там чекати наступного замовлення або випадкового клієнта.

Зміна в службі таксі дванадцята година за цей час трапляються різні пасажири, обличчя змінюються — веселі, сумні, чимось стурбовані, що люблять побалакати. Робота таксистом схожа на психолога вислухав, буркнув щось у відповідь або підтримав розмову і пасажиру добре і водієві не нудно. Часом зустрічаються досить цікаві особи з якими цікаво побалакати, або неприємні яких доводиться терпіти, веселі компанії, сумні задумливі люди. Загалом цікаво. За рік роботи в таксі в Іллі з'явилися свої постійні клієнти, які намагалися викликати лише його та навіть деяким були видані візитки спеціально для таких випадків із особистим номером мобільного телефону Іллі. Давались вони людям здатним оплатити проїзд без будь-яких зволікань а також цікавим співрозмовникам і куди ж без них, красивим дівчатам. З деякими Ілля навіть вечеряв, не відмовиш собі в задоволенні зустрінеться з симпатичною дівчиною та іноді провести ніч разом за взаємним бажанням. Сам він теж непоганий, метр вісімдесят і дев'яносто п'ять кілограм чистої м'язової ваги, та й ще заняття самбо до армії після неї та в армії бойовим добре позначилося на фігурі. Брюнет із правильними рисами європейського обличчя та чарівною усмішкою завжди подобався дівчатам. Але до армії він був трохи сором'язливим, а потім не поспішав до серйозних відносин. Хотілося погуляти, багато й різне спробувати. З компанією гуляли в барах, ресторанах, виїжджали на природу, іноді на кілька днів. Пив Ілля трохи бо майже завжди за "кермом", та й не любив п'яних, трохи для настрою і все. Вважав, що повинен завжди контролювати себе та обстановку навколо.

— Травень, десятому — ожила рація, — приймайте замовлення на вулицю першого травня 13.

— прийнято, — відповів Ілля.

Під'їжджаючи до будинку відчув неприємне передчуття, своїм почуттям він звик довіряти. З під'їзду вийшли двоє хлопців по вісімнадцять років і сіли до нього в машину, від них несло алкоголем. Хлопці назвали адресу та попросили додати звук автомагнітоли. Доїхали в принципі нормально: — з вас шістдесят, — сказав Ілля, глянувши на таксометр.

— Ні… собі ти більше ах… їв. — обурився один із пасажирів.