Розділ 39 "Лоас"

Аніка бігла, її чорняво- біляве волосся тріпотіло на льоту. Вона вже тричі прочесала центр і тепер знову звернула у вулицю імені королеви Єлизавети. Ставало надто спекотно, а до справжнього обіду було ще далеко. Дівчина пильно оглянулася і перевела подих.

Рана на плечі слабко нила, нагадуючи про себе під час кожного кроку. Де ж вони ?

Завдяки такому прочісуванню території ці подружки будуть крутитися не одну годину, стараючись уникнути зустрічі, а якщо пощастить, то і не один день. Якщо в них немає плану на цей випадок.

Звичайно, наздоганяти їх справа ризикована, але краще полювати ніж бути здобиччю. Правда ж ? Хоча Індіра та й і сама дівчина сумнівалися, що вона зможе налякати чарівниць своєю присутністю. Проте Аніка не могла дозволити собі нічого не робити, чи ще гірше, - ховатися. Вона була чарівницею, яка хотіла ставати плечем об плече з самою Індірою Роу і була готова стояти до кінця, або шукати. 

Та що ж там Джей? Він спокійно пішов на роботу чи місця собі не знаходив ? Вони побачаться ще ? Чи то вже була їхня остання зустріч? Якби він не попросив свою матір про допомогу то, може, вони вже були б мертві. Це Аніка зараз ясно уявляла. Може їх би урятувало інше чудо, а може краще зосередитися на пошуках слідів. Запах магії, мав же він десь бути. 

Тут було порожньо. Аніка ще раз глянула на обличчя перехожих, молодої парочки, які були надто зайняті собою та своїми справами і побігла назад, щоб зустрітися з дівчатами біля статуї кота Сема (як зазначала табличка), що знаходилася із північного боку центру міста. Невелика і з гіпсу, вона не надто звертала на себе увагу перехожих, проте була непоганим місцем для зустрічей, яке можна обрати з першого погляду, щоб уникнути зайвих вух. 

- Не бачила їх,- одразу сказала дівчина, зупиняючись біля жінок,-Думаєш, вони ще досі є в місті ?

- Може і повернулися назад, але в нас немає доказів, а вдача, вона зараз не на моїй стороні,- Індіра Роу не надто покладалася на здогадки. Вона навіть не втомилася. Просто по діловому розглядала карту міста, яку завбачливо стягнула із автобусної зупинки. Сари не було видно. Ця жінка на все мала свій спосіб і ще хто зна які нові секрети, але все ж досі допомагала їм, явно бажаючи, щоб і Алрет з подружками і Аніка з Індірою забралися геть.

Аніка ж видихнула і випила ще трохи води із надто теплої пластикової пляшки. Зранку вона встигла знайти собі відносно нову сіру кофтину, трохи великувату, в контейнері вживаних речей, а ще трохи застрягнути в ньому. Стару, ту, яка була надто просякнута кров'ю, почервоніла і брудна від пилу, Аніка викинула у найближчий смітник. Аніка зробила ще один ковток води і невдоволено стиснула пляшку в руці. От вже ці безглузді технології. Пляшка легка, але який сенс, якщо вода на смак просто жахлива через цей пластик ? 

- Мене непокоїть те, що вони мали тільки по одному перетворювальному камені,- сказала Індіра, стараючись прийти до якоїсь логічної думки.

- Тобто ?- перепитала Аніка, закліпавши очима.

- Під час нападу на Трояндову рощу в Алрет та її шайки було по 2-3, а в Алрет чотири перетворювальні камені. Сьогодні вони всі використовували лише по одному.

- Вони не були впевнені в своєму плані ? - висунула обрежну здогадку Аніка.

- Дуже сумніваюся, скоріше вони зробили це зумисно. Може, остерігалися, що тут магія діє повільніше і що багато каменів розпорошать ефект. Ніби готували до чогось свою магію,- повільно проговорила Індіра.

- Але до чого ж ?- допитувалася Аніка. 

- Поняття не маю, та нам треба їх знайти і змусити або здатися або повернутися разом з нами. Думаю, Алрет направляла свою магію в цей кулон, а також в той, що був в неї в кишені і тому змогла так легко переміститися не маючи на собі кулона, бо я зірвала його з її шиї,- вирішила Індіра.

- Значить, той що на шиї був обманкою,- здогадалася Сара. 

Аніка легко сіпнулася, злякавшись її появи. Виявляється, ця жінка вміла бути надзвичайно непомітною. 

- А якщо вона спеціально хотіла, щоб ми отримали її кулон і це частина її плану, щоб заманити нас у кінечну пастку?- злякалася Аніка, знову готова знати чорний, неначе обсидіан, камінь із шиї. 

- Сумніваюсь. Алрет не розраховувала на програш тому те, що Роу забрала її кулон зачепило її,- зітхнула Сара,- Вона не знала, що я тут. Тому настільки жваво кинула свої сили, щоб захопити Індіру. 

- А хіба це не заборонено, мати два кулони ?- допитувалась Аніка. За правилами школи можна було мати лише один перетворювальний камінь.

- Звичайно заборонено. Лише окремі войни армії, охоронці парламенту чи вартівниці Трояндових Воріт можуть мати два перетворювальні камені із різними властивостями. Та це рідкість. Але якщо мати декілька каменів тоді чарівниця може краще розпилювати свою магію і якщо її сила велика то навіть використовувати пару магічних прийомів одночасно,- пояснювала Роу. 

- О такої,- здивувалася Аніка,- То де вони набрали стільки артефактів ?

- Забирали у переможених чарівниць,- зітхнула Сара. 

- І ті віддавали свої камені самі ?

- Вони вже не могли вирішувати, бо були мертві,- просто сказала Сара. А й справді. Вони ж забрали камінь в Алрет і в Мірри, якій він вже не знадобився б. Аніка торкнулася важкого овального, ідеальної форми, темного каменя в себе на шиї і одразу відсмикнула руку ніби остерігаючись удару.