Валерія
Обличчя Алексіана стало ще похмурішим, навіть говіркий люмар зараз виглядав напруженим.
— Підмінники — найнебезпечніші з усіх жахаріусів, — промовив принц.
— Вони здатні захоплювати людські тіла. Повністю підкорювати їх і використовувати замість власників.
Я мимоволі насупилася.
— Тобто… вселятися в людей?
— Не зовсім, — заперечив Алексіан. — Вони витісняють людську душу з її тіла, займаючи її місце, а саму душу ув'язнюють у вічному кошмарі. На відміну від Шурхотунів, які просто паразитують на людській свідомості й можуть протриматися в ній зовсім недовго, або Тінаскоків, які здатні лише впливати на свідомість і маніпулювати нею, Підмінники забирають усе. І якщо тіло загине, поки справжня душа перебуває в полоні кошмару, вона вже ніколи не зможе повернутися у світ людей.
Я ковтнула, відчуваючи, як із кожним новим почутим словом мій звичний світогляд дає нові і нові тріщини.
— Хочеш сказати, що вони можуть роками жити серед людей і ніхто цього не помітить?
— Саме так.
Я відчула, як усередині неприємно похололо.
— Так вони отримують владу, вплив і контроль. Уяви, що Підмінник займає тіло впливового політика, військового чи людини, від якої залежать долі тисяч інших. Йому навіть не потрібно відкрито нападати. Достатньо просто опинитися на потрібному місці й поступово робити те, заради чого він прийшов. Послаблюючи світоустрій звичайних смертних й отруюючи людські сни, бо розлад, війни, конфлікти змушують людей бачити похмурі, апатичні, сірі сни. А це, своєю чергою, послаблює світлу магію Морфеліусу, — пояснив Алексіан.
— Але ж хіба не цей ваш Прадуб сновидінь дарує сни людству? — нахмурившись, запитала я.
— Прадуб не створює сни з нічого. Його магія черпає силу з енергетичних потоків людських емоцій і бажань, — відповів замість принца люмар.
— Зачекайте… — прошепотіла я, раптом зрозумівши дещо.
— Бабуся хлопчика… То ось чому вона так змінилася. Її душу замінили? Це зовсім не деменція як гадають її близькі…
Я перевела погляд із гнома на принца і вирази їхніх облич підтверджували мою здогадку без слів.
— Але ж вона звичайна стара жінка… Не політик і не якась там впливова особа. Чому Підмінник захопив саме її тіло? — Спантеличено пробурмотіла я.
— Чи бачиш, проникнути у сон потрібної людини й витіснити її душу не так уже й просто. Впливові та успішні люди часто мають сильну душу й потужну енергетику. Та й самі жахаріуси вищого рівня бувають різної сили, адже має значення, як давно вони зародилися в Хащі Жахіть, — відповів Алексіан.
— Хаща Жахіть — це темний край на межі Морфеліусу, де у темряві панують жахаріуси, — вклинився люмар, піднявши палець угору.
— Очевидно, що жахаріус, який оселився в тілі старенької, не найстаріший і не наймогутніший представник цього рівня демонів снів. І його метою була не вона, а її син, який має певний вплив у бізнесовій сфері вашого світу і, головне, володіє грошима, що у вашому світі можуть купити владу. — Продовжив Алексіан.
— Але зважаючи на те, що захоплення тіла вимагає від самих Підмінників чималих зусиль, вони не покинуть його просто так, не отримавши максимальної користі, навіть якщо це не та оболонка, на яку вони розраховували. Та й ця старенька не самотня і не така вже й проста. До того ж, хто у вашому світі запідозрить у якихось темних діяннях стару жінку з деменцією? І мабуть, серед тих Підмінників, які захопили людські тіла у твоєму місті, цей був найближчим до тебе. Тож, очевидно, саме на нього поклали завдання позбутися тебе. Те, що ти опинилася в тому домі, було не випадковістю. І няньку малого покусали саме ті собаки, у яких сиділи Тінескоки. Та, думаю, ти вже й сама це зрозуміла, — підсумував Алексіан.
— І нічого не можна зробити? Ніяк не можна повернути тіло справжній душі? — Схвильовано глянувши в очі принца, запитала я.
Він вигнув брову й, хмикнувши, відповів:
— То-то й воно, Валеріанно, що можна. Чи бачиш, навіть попри те, що в тілі, захопленому Підмінником, уже немає людської душі, самому тілу все одно потрібен сон. А жахаріусу час від часу доводиться повертатися до Морфеліусу, аби почерпнути темну енергію із самого джерела Хащі Жахіть, і підтримувати сновидіння, що стає для людини в'язницею. Саме Вартові, потрапивши у світ людей, можуть вистежити Підмінника, відкрити сон його жертви й разом з магом королівської крові, магією світла знищити його, повернувши душу на місце. Та Верховний Елізар уже надто старий, щоб стрибати між світами, тому він намагається максимально стримувати жахаріусів по цей бік.
— То ось чим батько займався у нашому світі, коли зустрів мою мама… Він полював на Підмінників… — пробурмотіла я.
— Так. Але він порушив закон Морфеліусу, вступивши у зв'язок зі звичайною людиною. Він створив емоційну прив'язку між світами… І розплатився за це власним життям і життям Її Високості Зареї, — знову втрутився гном.
— Зареї? — Перепитала я.
— Саме так, — пирхнув люмар. — Тітка Його Високості Алексіана. Вона з Верховним Валеріусом мали…
— Це зараз не важливо, Ширкелю, — холодно перебив його принц. — Думаю, Валеріанна поки що дізналася достатньо. Досить стирчати тут, — додав він, уже звично перехоплюючи моє зап'ястя.
Я нахмурилася. Чому він завадив гному розповісти про цю Зарею і мого, ймовірно, справжнього батька? Ну що ж, я з'ясую це. Пізніше… Але обов'язково з'ясую.
— Для початку знайдемо транспорт, щоб дістатися до Світлорії — столиці Морфеліусу, — знову заговорив принц, поволікши мене кудись уперед.
— Транспорт? — Поставила я чергове запитання.
Поки що я вирішила, що, якщо це таки не моя хвора галюцинація, то я як мінімум повинна зустрітися з цим Верховним Елізаром, який начебто є моїм дідом, і допомогти Костику та його бабусі.
— Так, — коротко відповів він.
— А ми не можемо… ну, скористатися тими дивними дубовими листками, як ті люди біля станції? — Запитала я, мало не перечепившись.