Вартова снів

Розділ 15.

Валерія

Мені здавалося, що цей божевільний політ ніколи не закінчиться. Якщо, звісно, те, що з нами відбувалося, взагалі можна було назвати польотом.

Шлунок, здавалося, уже підступив до самого горла, перед очима все миготіло, і я міцніше вчепилася в незнайомця, подумки проклинаючи і його, і того клятого світляка, і власну дурість, через яку взагалі опинилася в цій ситуації.

А потім усе раптово припинилося. Точніше, майже все. Бо коли мерехтливі смуги нарешті зникли, я з жахом усвідомила, що ми досі перебуваємо в повітрі. А зважаючи на те, що я боялася висоти то я миттю міцно заплющила очі.

— А-а-а! — заверещала я, відчуваючи, як нас раптом перевернуло й ми стрімко, але водночас напрочуд плавно продовжили кудись летіти.

— Припини верещати! — Пролунав над самим вухом знайомий тріскучий голос.

Я обережно розплющила очі і завмерла. Бо побачила величезне приміщення, схоже на старовинний вокзал. Височенні аркові вікна, колони, оздоблені золотавими візерунками, широкі сходи й неймовірний скляний купол.

От тільки була одна невеличка проблемка… Усе це я бачила не зовсім перед собою, а швидше під собою. Бо все було догори дриґом! Тобто… Ні! Точніше сказати, це ми були догори дриґом!

Я ошелешено витріщилася на кам'яну підлогу, що виднілася десь високо над нашими головами.

— Ми що, падаємо?! — Вигукнула я, ще міцніше обхоплюючи незнайомця за шию.

— Якщо ти мене задушиш, то неодмінно впадемо, — холодно хмикнув той, попри це тримаючи мене не менш міцно.

І тут десь збоку почувся огидний тріскучий регіт.

— Ой, не можу! 

Знову цей світляк! Якщо я переживу все це неподобство, то таки знайду йому велику банку. І бажано з герметичною кришкою! Та наступної миті мені стало зовсім не до того, бо простір навколо нас раптом здригнувся.

Виникло дивне відчуття, наче хтось узяв усю цю величезну подобу вокзалу і почав повільно перевертати. Колони хитнулися. Скляний купол поплив убік. А підлога, яка щойно височіла над нашими головами, стрімко опинилася там, де їй і належало бути.

— Ой, мамо! — Пробурмотіла я.

Незнайомець різко змінив положення тіла й приземлився на підлогу так легко, наче щойно зістрибнув із невисокої сходинки. А я все ще висіла на ньому, міцно обхопивши руками за шию.
Кілька секунд ми мовчки дивилися одне на одного.

— Може, вже відпустиш? — Нарешті холодно поцікавився він.

Я кліпнула. Поглянула на власні руки, а потім на його обличчя й поспіхом відсахнулася.

Я вже відкрила рота, щоб висловити все, що думаю про його методи порятунку, але мій погляд нарешті повністю сфокусувався після всіх цих шалених переворотів, і слова застрягли в горлі.

Бо тепер, коли я стояла на підлозі, а не на стелі, змогла як слід роздивитися довкола.

Уздовж стін, між високими колонами й навіть під самим куполом цього чудернацького вокзалу, якому, здавалося, не було ні кінця, ні краю, мерехтіли десятки круглих отворів, схожих на той, крізь який ми щойно пролетіли. 

Деякі з них світилися золотавим сяйвом, інші — блакитним, бузковим або сріблястим. 

Я опустила погляд. Підлога, яку я нарешті теж як слід могла роздивитись була викладена білим і темно-синім каменем, вона виблискувала химерними візерунками, які подекуди ледь помітно ворушилися. Я навіть кілька разів кліпнула, щоб переконатися, що мені не привиділося. Але ні, таки ворушилися!

Та мій холодний рятівник, очевидно, не мав жодного наміру стовбичити тут. Піднявши комір вище й опустивши голову, він знову перехопив моє зап'ястя та потягнув уперед. Ховається від когось?  Від тих моторошних почвар?

Від згадки про чорні тіні, які переслідували нас біля будинку, холодок пробіг уздовж хребта. Тож я покірно подріботіла слідом за незнайомцем, про всяк випадок теж натягнувши капюшон куртки й безперестанку крутячи головою ліворуч і праворуч. Бо навколо вирував незвичний і дивний натовп!

Десятки, а може, й сотні людей поспішали в різних напрямках, перемовлялися, сміялися, сперечалися й зникали у величезних круглих вікнах.

Одне вікно, повз яке ми саме проходили, спалахнуло ніжно-блакитним сяйвом, і звідти вийшла висока жінка в довжелезному бузковому плащі та гостроверхому капелюсі, прикрашеному крихітними сріблястими зірками. За нею випурхнула зграйка напівпрозорих метеликів, які за мить розчинилися в повітрі.

Але не встигла я як слід роздивитися дивну пані, як із сусіднього вікна виступив огрядний, круглощокий чоловік у смарагдовому камзолі, з-під якого виглядала жовтогаряча сорочка. Він невдоволено обтрушував рукави, з яких сипався дрібний рожевий пісок.

— Та щоб я ще раз погодився на сон цієї панянки! — обурено вигукнув він знову тією дивною мовою, яку я сама не знала як розуміла.

Слідом за цим невдоволеним чоловіком із вікна вийшов ще один — худорлявий, у синьому плащі й з довгим гострим, наче у якогось хижого птаха, носом.

— Третю ніч поспіль їй сниться пустеля з рожевими дюнами! І щоразу вона вимагає дощу! — Бідкався далі товстун.

Його худорлявий супутник лише розреготався у відповідь, поспішаючи слідом.

Я ошелешено кліпнула. Секунду. Що означає "погодився на сон"?! Я навіть пригальмувала, намагаючись осмислити почуте, але незнайомець нетерпляче смикнув мене за руку.

А тим часом неподалік від нас із чергового сяючого отвору вискочило щось маленьке, пухнасте й яскраво-помаранчеве. Істота мала довжелезні вуха, чотири лапи й хвіст, схожий на пухнастий пензлик.

— Ану стій! — Заверещала дівчина в короткому сріблястому плащі, вискакуючи слідом.

Та звірятко лише радісно пискнуло й помчало просто між ногами перехожих, гублячись у натовпі разом зі своєю переслідувачкою.

Раптом угорі, відволікаючи мене від цієї сцени, щось глухо загуркотіло, наче дуже далекий грім. Я підвела голову. Під самим скляним куполом повільно пропливали дивовижні речі.

Маленький корабель із блакитними вітрилами, навколо якого кружляли крихітні чайки. Напівпрозора риба із золотавими плавцями, що неквапливо розсікала повітря, наче воду. А трохи далі — пухнаста рожева хмаринка, яка й видавала цей глухий гуркіт і з якої замість дощу сипалися різнокольорові карамельки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше