Вартова снів

Розділ 12.

Валерія

— Валеріє, не стану приховувати, зазвичай я не схильна довіряти свого сина комусь без відповідної освіти та рекомендацій, — промовила Ольга В'ячеславівна, усміхнувшись і поглянувши на мене.

Жінка в уніформі, повністю розвернувшись у мій бік, теж прикипіла до мене поглядом. У її сірих очах не було ані краплі привітності. Лише якесь зневажливе роздратування. Оцінивши мої чорні джинси та блузу з імітацією корсета, вона вигнула брову й невдоволено підтиснула губи.

Я стримала іронічну посмішку. В принципі, слова матері хлопчика були цілком логічними. А то вже навіть почала непокоїтися, що з цією сім'єю щось не так. Маючи такі статки, вони раптом погоджуються залишити сина з першою-ліпшою студенткою, яка навіть не навчається на педагога?

Ну що ж, я тут не з власної волі. І якщо мені зараз скажуть, що передумали, то, можливо, я навіть зрадію. Хоча гроші мені, звісно, потрібні, але мене й не надто тішила перспектива провести вечір у цьому будинку з набундюченим малим, непривітною домашньою робітницею,принаймні я припускала, що ця жінка саме нею і була, мовчазною бабусею в візку та садівником, від одного вигляду якого в мене мурашки бігали по шкірі.

З іншого боку, якщо мене зараз попросять звідси, то принаймні за таксі сюди платити не довелося. От тільки як я повертатимуся назад у місто? Адже, чого вже брехати самій собі, я розраховувала оплатити дорогу назад з грошей, які зароблю за цей вечір. А витрачати на таксі власні останні копійки мені зовсім не хотілося. 

І все ж я вирішила, що немає жодного сенсу відмовчуватися й удавати, ніби я невимовно щаслива тут опинитися.

— Розумію. Та Мене попросив допомогти дядько, тож я погодилася, — відповіла я. 

— Він завжди каже: хочеш, щоб життя тобі усміхалося, — допомагай іншим людям.

Звісно, я лукавила. Нічого подібного дядько Микола ніколи не говорив. Роблячи будь-що для інших, він насамперед думав, яку користь із цього матиме сам. Та виставляти себе дурепою, яка приїхала сюди від безвиході через фінансові труднощі, я наміру не мала.

Почувши мої слова, малий насмішкувато хмикнув і перегорнув сторінку своєї енциклопедії. От же ж! Хіба він не замалий, щоб так поводитися? Я вже навіть пошкодувала, що не погодилася на пропозицію Сори.

— Так, власне, тому ви тут, — озвалася Ольга В'ячеславівна. — Микола Павлович уже багато років працює в компанії мого чоловіка та батька. Він особисто поручився за вас, тож… — Жінка зробила невеличку паузу й усміхнулася.

Он воно як! Компанія її чоловіка та батька! Ну тепер мені ставало дедалі зрозуміліше, чому дядько Микола був готовий набрехати три міхи, аби створити ілюзію, ніби зробив їм неабияку послугу. Та все ж дивна якась ситуація. Невже з їхніми статками вони не могли знайти когось іншого?

— Словом, давайте Олег мене вже, мабуть, зачекався. Отже, Валеріє, це пані Христина.

Господиня кивнула в бік непривітної жіночки, яка досі продовжувала змірювати мене поглядом і, здається, ще вище задерла носа, коли її представили.

— Вона дбає про наш дім уже багато років. До того ж пані Христина — кваліфікована медсестра й, звісно, могла б доглянути за Костиком. Але вона опікується ще й Мирославою Матвіївною, матір'ю Олега. Як бачите, вона вже в поважному віці, має слабке здоров'я і, на жаль, вже два роки страждає на деменцію.

Ольга В'ячеславівна з неприхованим сумом поглянула на літню жінку, яка так і сиділа біля каміна, не повертаючись до нас.

— Тому Костику потрібна компанія когось молодого. У нього є няня Софія, їм завжди так весело вдвох. Але, на жаль, сьогодні вона не зможе прийти…

Жінка раптом замовкла, очевидно, добираючи слова. І це мене насторожило. 

— Весело? — Несподівано озвався малий, роздратовано повернувшись до нас. 

— Нічого веселого в псуванні овочів, щоб прикрасити двір страшними мордами, немає! Так само як і в малюванні крейдою, пусканні бульбашок та іншій дурні! Весело було тільки їй, мамо! А не прийде вона тому, що в неї вічно якась фігня в голові й вона не дивиться по сторонах! Її пес покусав! І пан Петро каже, що їй тепер уколи від сказу колють!

Закінчивши свою тираду, хлопчик глянув на мене з-під лоба й знову втупився у книжку. Я вражено видихнула. Оце так тирада як на сім років! Та що він узагалі за дивне дитя? Семирічний хлопчик, якому не весело пускати бульбашки й малювати крейдою?

Секундочку! Мій мозок раптом зосередився на другій частині його монологу, і я відчула, як спиною пробігли мурашки. Покусав пес? Дуже дивний збіг. І від цього мені стало не по собі.

— Пес покусав? — Перепитала я вголос.

— Костику! Що це за поведінка? — Осмикнула малого мати, суворо зиркнувши на нього. Вона знов повернулася до мене. 

— Це просто прикра випадковість. Усе сталося в місті, неподалік від будинку Софії. А у нас тут, в приватному секторі, бродячих собак немає, тож не хвилюйтеся.

Вона тепло всміхнулася, ніби хотіла цим мене заспокоїти. Але тривога вже зашкрябалася десь у глибині моєї свідомості.

— Отже, — як ні в чому не бувало продовжила жінка, — ми повернемося до десятої вечора. Костик уже вечеряв. Якщо зголодніє, можете дати йому вівсяне печиво з молоком. На ніч багато їсти не корисно, і жодних солодощів! Також Костик трохи застуджений, у нього підвищена температура. Але не хвилюйтеся, жарознижувальне ми вже дали.Тож, можливо, сьогодні він засне швидко. Якщо щось знадобиться, покличете пані Христину. 

Ольга В'ячеславівна замовкла й поглянула на годинник над каміном.

Малий ще й застуджений? Чудово! Мало того, що нянька з мене так собі, а дитина непривітна, то він ще й температурить! Просто супер.

— Усе, мені вже час. Ось мій номер, — знову заговорила жінка й тицьнула мені в руки візитівку. — Костику, будь слухняним і не вередуй.

Вона швидко нахилилася до набундюченого хлопчика, цьмокнула його в маківку й, навіть не озирнувшись, вийшла з вітальні.

— Моя кімната нагорі, другі двері на право. Можеш просто посидіти, потицяти у свій телефон. Нянька мені не потрібна, — пробубонів малий.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше