Вартова снів

Розділ 7.

Розділ 7

Валерія

Прокравшись у квартиру й притулившись до стіни, я якомога тихіше повернула засувку замка. Настільки тихо, наскільки це взагалі можливо, коли тримаєш на руках величезного кота. 

На щастя, зсередини двері зачинялися без ключа. Інакше мені знову б довелося покласти свою пухнасту знахідку на підлогу, як я зробила щоб відімкнути двері, водночас дослухаючись, чи не вийдуть нас зустрічати дядько з тіткою. 

Але, схоже, вони таки спали. З їхньої кімнати долинали звуки телевізора, знайоме хропіння дядька Миколи й сопіння тітки Люби. Добре, що зазвичай я настільки втомлювалася, що навіть не чула їхньої нічної симфонії. 

Мій пухнастий супутник поводився на диво чемно. Лише напружено прислухався, нашорошивши вуха.

Діставшись нарешті своєї кімнати, я клацнула вимикачем, зачинила за собою двері й поклала кота на ліжко, застелене пухнастим блакитним пледом. Кращого місця у своїй невеличкій кімнаті я просто не знайшла. 

Після цього я знову підійшла до дверей і повернула фіксатор замка на круглій дверній ручці. На щастя, він тут був! 

Дядько Микола любив однотипність, тому, коли вони з тіткою робили ремонт, особливо не заморочувалися й просто встановили однакові двері по всій квартирі. І зараз це було мені дуже на руку.

Особливо якщо згадати, як безцеремонно тітка Люба сьогодні вранці,  завітала до моєї кімнати на звук будильника. А зважаючи на те, що зараз у мене з'явився несподіваний пухнастий гість, можливість замкнути двері зсередини ставала просто безцінною.

— Ну гаразд, треба обробити твої рани, — промовила я, слабко всміхнувшись котові, який із якоюсь похмурою цікавістю оглядав мої скромні володіння.

Від цього уважного котячого погляду я мимоволі поморщилася. Ну, моя кімната хоч і була маленька, та я намагалася зробити її максимально затишною!

Світло-бузкові стіни, доволі мила біла люстра, схожа на китайський ліхтарик. Стілець і м'яке крісло біля вікна, ліжко, велика шафа, мій робочий стіл, на якому поряд зі стосами книжок і зошитів тулилися ноутбук і тонка світлодіодна лампа.

На невеличкій полиці над столом розмістилися різні дрібнички: рамки з фотографіями, кілька сукулентів, які замінювали мені домашніх улюбленців, та маленькі розписні керамічні фігурки, які залишилися мені від мами. Вона власноруч робила їх для мене, коли я була маленькою... 

Скинувши куртку й черевики, у яких я так і зайшла до кімнати, я підійшла до робочого столу й витягнула з нижньої шухляди аптечку.

Увесь цей час кіт не зводив із мене очей. І от начебто нічого особливого, але я чомусь почувалася дедалі напруженіше. От тільки цього ще бракувало!

Поставивши аптечку на стіл, я підійшла до вікна й, щоб трохи зняти цю раптову напругу,  відчинила кватирку, впускаючи до кімнати прохолодне нічне повітря. І майже одразу, крізь неї, всередину влетів світлячок.

Я здивовано кліпнула. Це що, той самий якого ми бачили внизу? Жучок, пролетів повз моє обличчя й попрямував до люстри, навколо якої й заходився кружляти. Я перевела погляд на кота. Той спокійно простежив за непроханим гостем, майже не поворухнувшись. 

Та байдуже... Світлячки ж нешкідливі. Нехай собі літає, сам знайде дорогу назад. Принаймні я на це сподівалася.

Я не до кінця засунула штору, і повернулася до ліжка, але, поглянувши на аптечку, раптом завмерла. Обробляти рани, не помивши рук? Сумнівна допомога, нічого не скажеш. Я знову зітхнула й підійшла ближче до свого пухнастого пацієнта.

— Я зараз повернуся. Зачекаєш хвильку, гаразд?

Кіт лише ледь смикнув вухом. Ну, будемо вважати, що зачекає. Я вже рушила до дверей, коли раптом зупинилася й озирнулася.

Залишати його самого в кімнаті було трохи боязко. А раптом він вирішить спробувати зістрибнути з ліжка й ще більше пошкодить поранений бік?

Зрештою, вирішивши, що за кілька хвилин нічого страшного не станеться, я підійшла до шафи й витягнула свою піжаму. І тільки тоді усвідомила, що роблю. Я ж збиралася переодягнутися...

І зробити це у власній кімнаті, як робила сотні разів до цього. Але під тим уважним котячим поглядом мені чомусь зовсім не хотілося роздягатися.

Я ще раз глянула на свого несподіваного гостя. Кіт й далі уважно дивився на мене.

— І чого ти так витріщився? — Пробурмотіла я, притискаючи піжаму до грудей.

У відповідь він лише повільно кліпнув. От нахаба! Сама не розуміючи чому дратуюсь, я попрямувала до дверей, таки краще, переодягнуся у ванній, одразу й руки помию.

Повернувшись, я знайшла кота там, де й залишила. Він поклав голову на лапи й дивився на двері, очевидно, очікуючи мого повернення. Світлячка біля люстри вже не було. Напевно, десь сів або й узагалі полетів собі геть. Натягнувши медичні рукавички, я присіла біля кота. Той одразу підвів голову, уважно спостерігаючи за моїми діями.

— Добре, давай швиденько тебе підлікуємо, бо не знаю, як ти, а я вже з ніг валюся, — промовила я, підбадьорливо всміхнувшись.

На мій подив, кіт глянув на мене якось втомлено. Мовляв, та давай уже нарешті, скільки можна теревені розводити?

Я зітхнула й нахилилася над раною. До речі, була в цьому котові ще одна дивна особливість, яку я помітила не одразу.

Зазвичай тварини, отримавши поранення, інстинктивно намагаються зализувати ушкоджене місце. І хоча в їхній слині містяться речовини з певними антибактеріальними властивостями, саме вилизування далеко не завжди йде рані на користь. Але цей кіт... Він навіть не намагався дотягнутися язиком до пораненого боку. Ні дорогою сюди, ні тепер.

— Не хвилюйся, — сама не знаючи навіщо, промовила я до кота. 

— Я навчаюся на ветеринарного лікаря. І хоч вчитися мені ще багатенько, та деякі практичні навички вже маю, — продовжила я, підбадьорливо всміхнувшись і наливши трохи фізрозчину на ватний спонж, щоб спершу очистити шерсть тварини від тієї липкої чорної гидоти.

Та кіт схвильованим зовсім не виглядав. Ба більше, поводився він нетипово. Не смикався, не намагався перешкоджати мені чи втекти. Лише продовжував спостерігати за моїми діями, наче оцінюючи все, що я роблю. І від цього мені ставало ще більше не по собі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше