До кінця тренування на перервах Рей сидів у телефоні. Ніхто нічого особливо не розумів. Ну бо хто повірить що він переписується і навіть з дівчиною. Він був знудженим, тож вирішив написати їй...
Рей: «Чого тебе нема?»
Мія здивувалась коли під час екскурсії побачила таке повідомлення. Він був на тренуванні, вона це точно знала. Її дивувало що такий покидьок вирішив їй написати, напевно, щоб познущатися. Тож вона проігнорила повідомлення. Закинула телефон назад до кишені.
Пройшла хвилина, друга. Хлопець починав відчувати себе дурнем, а йому це неабияк не подобалось. Але зупинятись було пізно, тож він продовжив їй написувати.
Рей: «Я може сумую...»
Він точно знав, що як тільки побачить розсміється або подумає що це написав хтось інший. Але Мія досі нічого не відповідала, навіть в мережу не заходила.
Рей: «Сучка сильно нагла стала?»
Рей: «Я тебе вже хочу задушити, уявляй це»
Його сутність вирвалась назовні. Він не був хорошим хлопчиком і погано вмів це приховувати. Почуття були сильні він навіть не міг відрізнити ненависть від любові. Рей почувався йолопом, що взагалі написав, краще б далі нудьгував і міряв кроками зал. Але повідомлення не видаляв. Він хотів зробити їй боляче так, щоб вона на довго цього не забула. На довго не забула його. Він кинув телефон на лавку де його б ніхто не зачепив. І вже мовчки під'єднався до хлопців.
Через годину Мія нарешті витягнула телефон, бо приїхала вже додому після екскурсії, а побачила його повідомлення. Вона не могла стримувати своєї злості до нього тож відписала. Звісно з жалості до знедолених йолопів.
Мія: «Нічого краще придумати не міг?»
Як тільки Рей побачив, що йому прийшло повідомлення то зразу взявся за телефон. Він вже йшов додому тож це було йому на руку.
Рей: «Ти коли приїдеш додому? Хочу особливо познущатись з тебе».
Мія: «З такими погрозами? Ніколи.»
Мія: «З такими темпами я планую відписуватися. Я не маю бажання комунікувати з такими недорозвиненими як ти.»
Рей: «А що маєш бажання робити? Мило обніматись зі всілякими хлопцями»
Мія налякалась. Вона біля свого дому гуляла з друзями і серед них були хлопці. З якими вона тільки що зустрілась і привіталась. Вона оглянулась по сторонам. "Маніяк" подумала вона. Її друзі цікавились з ким це вона переписується, але Мія відмахувалась. Вона відчувала роздратування після його слів.
Рей: «Обличчя простіше зроби. Тобі не пасує така кисла міна»
Це вже були не жарти. Мія напряглась і відписала йому.
Мія: «Не зайобуй, вони все одно кращі за тебе, у всьому)))»
А тепер обличчя Рея ставало червоним і злим. Він стукнув рукою руль машини й випадково задів кпопочку і цей сигнал чули. А Мія в першу чергу. Вона швиденько побігла на звуки й опинилась біля свого дому. Її друзі здивувались, але вона сказала що ненадовго відійде. Він з парковки спостерігав за ними.
Як тільки дійшла до машини то почала активно стукати в скло. Рей відкрив двері чорної машини й вийшов. Мія зразу вліпила йому хорошого ляпаса. Місце куди попала її рука почало червоніти, але вона вдарила його ще раз і ще раз. Хлопцю було тупо боляче, але це була її увага, тож він просто приймав це.
Мія змучилась й опустила голову. Вона глибоко дихала.
— Все? — Хлопець задумався і акуратно добавив. — Ти справді збираєшся відписуватися?
— Так. Я не можу терпіти ці твої тупі танці.
— Тупі танці? Ти жартуєш? Танці - це найкраща річ на світі. Вони дарують радість, енергію, емоції. Вони зближують людей.
— Зближують людей? Ти маєш на увазі, що вони дозволяють тобі обнімати, цілувати і тискати до себе будь-яку дівчину, яка тобі сподобається?
— Ну, це теж, — Рей посміхнувся відводячи погляд. — Але не тільки. Танці - це мистецтво, це спосіб виразити себе, це спосіб показати свої почуття.
— Почуття? Які почуття? Ти ж не вмієш відчувати нічого, крім своєї гордості, своєї зарозумілості, своєї самовпевненості.
— О, ти дуже помиляєшся. Я вмію відчувати багато чого! Я вмію відчувати захоплення, коли я бачу тебе. Я вмію відчувати ревнощі, коли я бачу, що ти розмовляєш з іншими хлопцями. Я вмію відчувати гнів, коли ти кажеш мені образливі слова. Я вмію відчувати сум, коли ти відвертаєшся від мене. Я вмію відчувати любов, коли ти дивишся на мене своїми карими очима.
— Любов? Ти говориш про любов? Ти не знаєш, що таке любов! Ти не знаєш, як любити. Ти тільки знаєш, як ранити, як зневажати, як зраджувати. Ти не заслуговуєш на любов! Ти заслуговуєш тільки на ненависть.
— Ненависть? Ти говориш про ненависть? Ти не ненавидиш мене. Ти ненавидиш себе! Ти ненавидиш себе за те, що ти відчуваєш до мене. Ти відчуваєш до мене те ж, що і я до тебе. Ти відчуваєш захоплення, ревнощі, гнів, сум, любов. Ти відчуваєш все це, але ти не можеш собі цього визнати! Ти не можеш собі дозволити бути щасливою! Ти не можеш собі дозволити бути зі мною, — Рей кричав їй в обличчя.
— Я не можу бути з тобою. Я не хочу бути з тобою. Я не люблю тебе! Я ніколи тебе не любила. Я тебе ненавиджу. Я ненавиджу тебе більше, ніж усе на світі. Я ненавиджу тебе так сильно, що я не можу жити без тебе.
— Ти не можеш жити без мене. Ти не хочеш жити без мене. Ти любиш мене. Ти завжди мене любила. Ти не ненавидиш мене. Ти ненавидиш те, що ми не можемо бути разом. Ти ненавидиш те, що ми не можемо танцювати разом. Ти ненавидиш те, що ми не можемо цілуватися разом. Ти ненавидиш те, що ми не можемо любити один одного.
— Я не можу любити тебе. Я не можу цілувати тебе. Я не можу танцювати з тобою. Я не можу бути з тобою. Я не можу...
— Ти можеш! Ти можеш все. Ти можеш любити мене. Ти можеш цілувати мене. Ти можеш танцювати зі мною. Ти можеш бути зі мною. Ти можеш бути моєю. Ти можеш бути моєю коханою. Ти можеш бути моєю королевою. Ти можеш бути моєю Мією.
— Я не можу бути твоєю. Я не можу бути твоєю коханою. Я не можу бути твоєю королевою. Я не можу бути твоєю Мією. Я не можу...
#14286 в Любовні романи
#3044 в Короткий любовний роман
#2257 в Молодіжна проза
#1010 в Підліткова проза
Відредаговано: 11.01.2024